Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо уродженця Болграда Віктора Оцерклевича, який загинув від рук російських окупантів в квітні 2022 року.
Віктор народився 10 травня 1986 року в Болграді. Він був дуже добрим, сміливим і веселим, тому з дитинства мав багато друзів. Любив кататися на велосипеді, купатися, рибалити – їздили на озеро Ялпуг. Також Віктор обожнював відпочинок на морі з батьками. А любов до риболовлі в нього збереглася на все життя.
Батько Віктора був військовим, пройшов Афганістан, Чорнобиль та інші гарячі точки, а старший брат Віктора – Олексій – після школи присвятив себе військовій справі.
Змалечку Вітя з вікна своєї кімнати бачив військову частину. Хлопчик так захоплювався військовими, що іноді пробирався на територію, розглядав усе, випитував. Там його жартома називали “сином полка“.
Тож, добре закінчивши школу, юнак остаточно впевнився в тому, що хоче стати військовослужбовцем. Не зрадив він своєї мрії і тоді, коли з’ясувалося, що в Одеському інституті сухопутних військ якраз розпочалося реформування. І щоб не гаяти дорогоцінного часу, хлопець вирішив піти на термінову службу. За півтора роки виріс у званні від рядового до старшини. А далі вирішив піти у прикордонники.
У 2015 році Віктора мобілізували. Рік він провів у гарячих точках на Донеччині у складі 93-ї бригади. Брав участь у боях за Піски. З того періоду в нього залишилися шрами на плечах від фосфорних снарядів. Попри все, ті часи він завжди згадував із сміхом і жартами у своєму звичайному стилі. Йому подобалося воювати.
У 2016-му він опинився у 54-й окремій механізованій бригаді. Тоді 54-ка утримувала Світлодарську дугу, яка була найгарячішою точкою на той момент. Наприкінці року Віктор вступив до Львівської військової академії та пройшов фахове військове навчання. Повернувся в бригаду вже офіцером – у званні молодшого лейтенанта.
У 2017-му Віктора призначили командиром 2-ї роти 1-го механізованого батальйону. І з цього моменту почався шлях завоювання авторитету та свого власного позивного – Крєпиш. Бригада проходила бойове злагодження на полігонах, Віктор здобував повагу серед підлеглих. Усі побратими згадують його як людяного, справедливого та бойового командира.
Восени 2017 року бригада вирушила в “зону АТО”, обороняти позиції під селищем Троїцьке Луганської області. Спочатку це була відносно спокійна ділянка фронту: лише час від часу бойовики обстрілювали наші позиції з мінометів та артилерії.
Однак коли Крєпиш освоївся на новому місці, бої стали вже більш інтенсивними. Він і сам не давав ворогам “нудьгувати“, і не мовчав, коли ті починали обстріл.
Віктор ніколи не втрачав почуття гумору і не забував підтримувати друзів. Він намагався створювати побут на передовій: завів кролів, гусей та свиней. Часом займався полюванням, як і всі військові там. На полігонах так само: у вільний від навчання час не сидів на місці, а організував щось цікаве. І постійно сміявся і всім піднімав настрій.
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну заступник командира батальйону 17-ї танкової бригади капітан Віктор Оцерклевич захищав Луганську область. Вони відбивали атаку противника в районі селища Новотошківське, неподалік Золотого. Кілька разів ворог брав їх у напівкільце, однак українські військові трималися і давали відсіч.
Ситуація на тій ділянці ставала все більш напруженою. У березні з’явилася інформація, що російські військові намагаються штурмувати цей напрямок.
Вранці 6 квітня 2022 року, під час ворожого штурму відбувся останній бій Віктора. Вдома у нього залишились дві доньки та дружина Ольга. Не дочекалися Віктора мама й брат.
12 квітня 2022 року Президент України відзначив Віктора Оцерклевича званням «Герой України» та орденом «Золота Зірка» за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі (посмертно).
8 вересня 2022 року на згадку про Віктора Оцерклевича встановили меморіальну дошку на стіні Болградського ліцею №3, де навчався військовий. Також іменем Героя України названі вулиці в Болграді та Кривому Розі.
Інтернет-видання Бессарабії
