З великими труднощами і спротивом, але завдяки позиції громадськості в Одесі прибрали пам’ятник імператриці Катерині. Торкнувся процес дерусифікації і пам’ятника російському генералу Суворову в Ізмаїлі. Але така ситуація не скрізь. Ось декілька прикладів.
Тут і досі залишаються пам’ятники, які возвеличують росію, її культуру і історію. Більш того, про них дбають, і навіть причепурили до свята. Причому, один з пам’ятників і досі знаходиться на подвір’ї школи. Про це інтернет-виданню “Махала” повідомила мешканка міста, волонтерка Оксана Соколенко.
Ось які пам’ятники досі є в місті Білгород-Дністровський:
ЗЗСО №2 – срібна, оновлена Зоя Космодем’янська.
“Не уявляю, що відповідають вчителі на питання дітей: «Хто це?» – каже Оксана.
Міський парк біля кінотеатру – там знаходиться пам’ятник Пушкіну. Золотий, оновлений бюст.
Парк Перемоги – пам’ятник Героям і досі «Великой отечественной».
“Невже так важко замінити на «Другу світову» і привести у відповідність датування?” – дивується Оксана.
«Поки росіяни нещадно нищать Україну руйнуючи цілі міста, вбиваючи нас, не жаліючи ні дітей, ні старих, радіючи кожному влучному пострілу в цивільні будинки – в нашому місті продовжують берегти російсько-радянське надбання. Скільки ми будемо ще берегти нав’язану російською та радянською пропагандою історію і культуру?» – з біллю говорить Оксана Соколенко.
В місті перейменування проходило дуже довго і важко. Знову ж таки завдяки громадськості вдалося присвоїти вулицям імена загиблих воїнів, які захищали Україну. Але в цьому процесі якось забули про парк, який носить ім’я Пушкіна, і про пам’ятник, який досі там знаходиться.
Вже зрозуміло, що мешканцям був нав’язаний історичний фейк, що нібито в Болграді побував Пушків і посадив тут дуб, тому парк має його ім’я. Згодом цю версію м’яко назвали красивою легендою, але парк так і залишився з ім’я російського поета.
Є в Болграді ще один пам’ятник, пов’язаний з імператором Миколою. Він знаходиться при виїзді з Болграда в бік Одеси. Меморіальна табличка сповіщає «Государъ Императоръ Николай в присутсвии посланников иностранныхъ державъ, съ сего пункта изволил делать смотръ Всеросийским войскамъ, шедшим за реку Дунай. 21 мая 1828 года”.
Вже після повномасштабного вторгнення Росії в Україну інтернет-видання “Махала” намагалося вияснити, що чекає на ці пам’ятники, і місцева влада дала свою відповідь. З того часу нічого не змінилося.
Інтернет-видання Бессарабії
