Українські бійці, які працюють «на нулі», ніколи не бачились з Владом Мазуром наживо, але у багатьох із них ім’я простого сільського хлопця на слуху. Це його буржуйки зігрівали у зимову холоднечу не один бліндаж на Донбасі. “Буржуйки від Влада” – так військові називають ці обігрівачі. Виконані якісно і з душею пічки без слів повідають про людину, яка їх створила – майстра з золотими руками й великим серцем, однак приховують вони, що майстру цьому всього двадцять шість років…
До цього віку хлопець встиг отримати чималий багаж знань та досвіду.
В Іллічівському професійному судноремонтному ліцеї здобув спеціальність зварювальника та слюсаря з механозбірних робіт, в Одеському автомобільно-дорожньому коледжі – автомеханіка та автоелектрика. Якийсь час працював автомеханіком в Одесі та Ізмаїлі, потім за цією ж спеціальністю працював в Польщі та Англії. Гроші накопичував на ремонт будинку, в якому він мешкає з мамою.
У січні 2022 року приїхав з-за кордону додому, щоб замінити паркан. Вранці 24 лютого, коли встановлювали останні плити, несподівано почули звуки вибухів, що лунали зі Зміїного…
Почалась війна. Влад хотів піти добровольцем на фронт, але у військкоматі йому відмовили, оскільки він не мав військового досвіду. Тоді вирішив допомагати армії грошима. «Донатив усім, хто просив у соцмережах. З березня разом із мамою почали купувати провізію та відправляти на передову. Продукти брали в Ізмаїлі в супермаркеті АТБ. Мама, коли їздила до міста, витрачала на цю справу всю свою пенсію. Відправляли також домашню консервацію, варення, мед» – згадує хлопець.
На початку літа Влад на прохання знайомих, що воювали, став виготовляти переносні турбопечі для приготування їжі. Згодом бійці з Миколаївської області попросили зварити буржуйку в бліндаж.
«Робив із того, що знайшлося вдома. Основою став газовий балон. До печі в комплекті йшла сушарка – для військових дуже потрібна річ. Ця деталь потім у мене увійшла до «моди» – на кожну буржуйку додаю сушарку або навіть дві. Усі свої пічки фарбую, щоб хлопцям було приємно», – розповідає Влад.
Після відправки першої буржуйки маленька родина Мазурів вирішила, що саме таким чином допомагатиме армії.
У справу пішов інструмент, який Влад купував для дому – зварювальний апарат та турбінка. «Я їх купував в Ізмаїлі у фірмовому магазині «Дніпро-М». Хто що б не казав, але ця техніка працює на всі 100%. Магазин до того ж надає мені 20-відсоткову знижку», – ділиться хлопець.
Перші обігрівачі виготовляв з придатних предметів, ще дві буржуйки зварив з газових балонів, а потім п’ять маленьких пічурок з колісних дисків.
З вересня почав варити із листів металу. На виготовлення перших шести одиниць пішла решта грошей, зароблених в Англії на ремонт будинку. «Лист металу на той час коштував 4300 гривень, зараз ще дорожче. Крім цього, потрібні арматура, металеві куточки, електроди, шліфувальні диски, петлі, фарба та багато іншого. Виготовлення однієї буржуйки коштує 5-7 тисяч гривень залежно від розміру та комплектації», – пояснює майстер.
З усмішкою він згадує свою першу піч, що важила 140 кг. «На неї пішов майже аркуш металу. Я не мав тоді шаблонів та все робив «на око». Її вантажили троє людей. Буржуйка поїхала на Херсонщину», – розповідає Влад.
Наступні пічки робив вже за розробленими лекалами. Двадцять буржуйок було зварено з “четвірки” (товщина металу 4 мм) і десять із “сімки”. Для останніх навіть знадобився більш потужний зварювальний апарат. Тоді Влад звернувся по допомогу до київського фірмового магазину PATON. Він розповів про себе та про те, чим займається, а також відправив фотографії та відео. Адміністрація магазину вирішила підтримати хлопця в його благородній справі та подарувала йому фірмовий зварювальний апарат.
«Ці буржуйки були не з легких, – каже Влад про пічки із «сімки». – Вони були меншими за розміром, але важили понад 100 кг. Усі вони поїхали до Авдіївки та Бахмута. Відправляв їх через Нову пошту. Доставка однієї буржуйки коштувала тисячу гривень. Платив свої гроші. Я не міг дозволити, щоб доставку сплачували військові».
«Буржуйки від Влада» не сплутаєш з іншими. Вони добротні, компактні, виготовлені з якісного металу, всі стики проварені на совість. Всі вони мають ті самі елементи, що й будь-яка піч: колосники, піддувало, заслінку для тяги. Укомплектовані кочергою для золи та знімними сушарками для одягу.
«Фішкою» цих буржуйок є також наявність полум’ягасника, який розсіює дим при виході з димаря. Кожна пічка покрита жаростійкою фарбою, що витримує до 800 градусів. У буржуйках, що прибувають на фронт, військові завжди знаходять приємні гостинці. Про це піклується мати Влада Олена Мазур. У кожну піч вона вкладає продукти, свічки, мило, шкарпетки – все, що може придбати за власний кошт.
Відрізняють «пічку від Влада» написані на ній імена людей, які пожертвували кошти на її виготовлення. Майстер певен, що хлопцям на фронті радісно бачити, яка кількість людей про них пам’ятає та вірить у них.
Але ж знайти таких людей – важке завдання. «З грошима складно завжди. Коли були свої кошти, я їхав на металобазу та купував усе, що було потрібно. Зараз пошуку донатів приділяю більше часу, ніж самій роботі. Цілодобово сиджу в соцмережах та шукаю людей, які могли б зробити хоча б репости про збір грошей. Звертався до багатьох українських блогерів. Але в переважній більшості випадків вони або просять грошей за репост – від 700 до 1000 доларів, або просто посилають мене матом і блокують. Але найгірше тоді, коли вони зі своїми підписниками «кидають» скарги, тоді мій акаунт блокується, що сильно гальмує збір. – ділиться Влад Мазур. – Я за все своє життя для себе ніколи ні в кого нічого не просив. Як за цей рік я ще ні перед ким у житті так не ганьбився. Тут зганьбився я від душі! Але я не вважаю, що це ганьба, бо допомагаю хлопцям, які сплять у сирості та холоді, ходять у мокрих речах та взутті».
Проте підтримка приходить – через соцмережі, через друзів та знайомих мами Олени та Влада. Допомагають люди у різний спосіб: хтось дає свій матеріал (односелець Микола Ратушненко, ізмаїльчани Тетяна Орловська та її син Ілля, Євген Тимошенко), хтось робить репости на своїй сторінці або сам організовує збір (Ольга Гриневич зі Львова, Наталія Наточій з Миколаєва, яка проживає в Польщі, Наталія Панасюк із Херсонщини, яка перебуває в Лондоні, блогер Ганна із Хмельницької області, Еліна з Польщі, українські артисти Юрій Ткач та Ольга Цибульська), хтось регулярно перераховує кошти на карту (мешканка Кілійського району Валерія Попова, Лідія Липненко з Одеської області та багато інших), хтось допомагає з транспортом (ізмаїльчани Віталій Преда та його друг Олег, Євген Тимошенко та Віктор Підгорний). Вагому фінансову підтримку також надають друзі Влада з Польщі та Англії.
Допоміг з огорожею робочої території у дворі ізмаїльський підприємець Степан Кінєв – він передав Владу безплатно 20 метрів високого металопрофілю.
У найважчих ситуаціях, коли терміново потрібно гроші на матеріали, на виручку завжди приходить сестра Владислава Альона Мазур, яка проживає в Англії. До речі, саме вона фінансово підтримує своїх рідних людей, які залишилися не лише без ремонту, а й практично без заробітку.
«Це для мене велика підтримка, я дуже вдячний усім людям, які допомагають. Важливими є кожні 5 гривень – маленькі гроші збираються у велику суму, так і виходить буржуйка», – каже майстер.
Сьогодні перед Владиславом Мазуром стоїть нове непросте завдання. Бійці з Донецької області звернулися до нього із проханням виготовити для придбаного ними пікапа платформу під кулемет із насадками під гранатомет. Хлопець готовий взятися за справу, але йому потрібна допомога. Насамперед це кошти. Витрати на матеріали будуть значно вищими, ніж на буржуйку.
Платформа виготовляється з дуже товстого металу, а він дорогий, як, втім, і інші матеріали. Майбутній майданчик повинен підійматися та опускатися, повертатися на 180 градусів. Складність полягає в тому, що деталі, які рухатимуть платформу, можна виготовити лише на токарному верстаті, якого у Влада немає. Тому потрібна людина, яка б допомогла це зробити.
«Такі платформи дуже потрібні в гарячих точках. Вони потрібні хлопцям, які багато разів були контужені та поранені, але продовжують воювати за нас. Ми маємо їм допомогти», – каже Влад.
Крім зборів на платформу, хлопець продовжує збирати й на буржуйки. Попри те, що зима минула і наближається теплий сезон, пічки не втрачають актуальності, оскільки їх можна використовувати як для приготування їжі, так і для просушування одягу.
Усі, хто бажає підтримати Владислава Мазура та українських воїнів, можуть перераховувати будь-яку суму на його картку ПриватБанку: 5168 7573 8503 5094.
Як показує життя, справжні великі справи найчастіше робляться не відомими особистостями під оплески публіки, а тихими вчинками небагатих простих людей…
Інтернет-видання Бессарабії
