Міжнародний кримінальний суд (МКС) видав ордер на арешт президента Російської Федерації Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини при президентові РФ Марії Львової-Бєлової.
Путіна і Львову-Бєлову обвинувачують у відповідальності за викрадення і незаконну депортацію цивільного населення з окупованої території України в Росію. Переважна більшість депортованих — українські діти.
Вердикт МКС означає втрату Путіним імунітету як глави держави, позбавлення можливості подорожувати більшістю країн світу та блокування міжнародних перемовин із Росією.
Про рішення Міжнародного кримінального суду 17 березня оголосив його президент Петро Хофманьський. У рішенні Палати досудового провадження МКС ідеться про те, що злочини вчинялися на окупованій території України щонайменше з 24 лютого 2022 року.
“Президент Російської Федерації Володимир Путін… імовірно несе відповідальність за воєнний злочин – незаконну депортацію та незаконне переміщення населення (дітей) з окупованих територій України на територію РФ… Путін несе індивідуальну кримінальну відповідальність за вищезгадані злочини, за скоєння діянь безпосередньо спільно з іншими особами та/або через інших осіб та за його нездатність належним чином контролювати цивільних та військових підлеглих, які вчинили дії… Ордери на арешт було видано на підставі заяв, поданих прокуратурою 22 лютого 2023 року”, — йдеться у повідомленні МКС.
У Міжнародному кримінальному суді вважають, що дитяча омбудсменка РФ Марія Львова-Бєлова, щодо якої також видано ордер на арешт, несе майже таку саму відповідальність, як і Путін, за винятком “нездатності здійснювати належний контроль над військовими підлеглими”.
Звинувачення МКС стосуються лише одного з багатьох видів російських злочинів — викрадення українських дітей. Цей злочин відносно легко юридично довести, оскільки окупанти самі зібрали на себе масу доказів.
Викрадення дітей відкриває шлях до звинувачення в геноциді, оскільки насильницька депортація дітей є однією з його прямих ознак. Таким чином, інші його прояви (вбивства, створення нестерпних умов життя та інші злочини) можна буде приєднувати до обвинувачення.
На сьогодні юрисдикцію Міжнародного кримінального суду визнають 123 країни світу — це держави, які не лише підписали, а й ратифікували міжнародний договір — Римський статут МКС. Його рішення серйозно підриває легітимність путінського режиму у світі, навіть якщо не вдасться негайно заарештувати Путіна й організувати над ним суд.
Президент України Володимир Зеленський назвав рішення МКС історичним.
“Керівник держави-терориста та ще одна посадова особа Росії офіційно стали підозрюваними у воєнному злочині — у незаконному переміщенні тисяч наших дітей на територію держави-терориста. У кримінальних провадженнях, які розслідуються нашими правоохоронцями, вже зафіксовано понад 16 тисяч випадків примусової депортації окупантом українських дітей. Але реальна кількість депортованих може бути значно більшою. Здійснити таку злочинну операцію було б неможливо без наказу вищого керівника РФ”, — наголосив глава держави.
Генеральний прокурор України Андрій Костін заявив, що після рішення МКС російський президент має офіційний статус підозрюваного у вчиненні міжнародного злочину.
“Це означає, що за межами Росії Путін має бути заарештований і переданий до суду. А світові лідери будуть тричі думати, перш ніж подавати йому руку або сідати з ним за стіл переговорів. Світ отримав сигнал, що російський режим злочинний, і його керівництво та поплічники будуть притягнуті до відповідальності”, — заявив Андрій Костін.
На рішення МКС також відреагували в Міністерстві закордонних справ України. Глава МЗС Дмитро Кулеба привітав рішення видати ордер на арешт Путіна.
“Колеса правосуддя крутяться: я вітаю рішення МКС видати ордери на арешт Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової за насильницьке переміщення українських дітей. Міжнародні злочинці будуть притягнуті до відповідальності за викрадення дітей та інші міжнародні злочини”, — поділився своєю думкою у Twitter Дмитро Кулеба.
Підтримав рішення Міжнародного кримінального суду і президент США Джозеф Байден. Лідер Сполучених Штатів вважає справу МКС щодо воєнних злочинів Путіна обґрунтованою.
“Думаю, це виправдано. Питання в тому, що суд не визнається США, проте ордер — це дуже сильний аргумент. Він явно вчинив воєнні злочини”, — заявив Байден.
Зазначимо, що США підписали Римський статут 2000 року, у період президентства Білла Клінтона, а вже 2002-го (у період правління Джорджа Буша-молодшого) відкликали свій підпис.
Водночас в Організації Об’єднаних Націй (ООН), незважаючи на рішення Міжнародного кримінального суду, вважають, що необхідно продовжувати діалог із президентом РФ.
“Ми будемо, як і раніше, вважати, що генеральний секретар ООН [Антоніу Гутерріш] буде говорити з тим, із ким йому потрібно, щоб розв’язувати питання, які стоять перед ним”, — зазначив представник Офісу генсека ООН Стефан Дюжаррік.
Він зазначив, що “Міжнародний кримінальний суд є незалежним від Секретаріату ООН, і ми не коментуємо його рішення”.
Дюжаррік також не дав чіткої відповіді на запитання, чи буде Гутерреш гарантувати безпеку Путіну під час участі в заходах ООН, які проходять на території держав-підписантів Римського статуту.
Так, однією з країн, які підписали цей документ, є Південноафриканська республіка (ПАР). Як інформує Sky News, у серпні 2023 року в ПАР має відбутися саміт БРІКС (міждержавний економічний союз Бразилії, Росії, Індії, КНР і ПАР — ред.), на якому має бути присутнім президент РФ Володимир Путін. Таким чином, Південноафриканська республіка має юридичне право забезпечити виконання судового рішення і заарештувати президента Росії.
Тим часом речниця МЗС РФ Марія Захарова заявила, що з правового погляду для Російської Федерації рішення МКС не має жодного значення.
“Росія не є учасником Римського статуту Міжнародного кримінального суду і зобов’язань за ним не несе. Із цим органом Росія не співпрацює, а можливі “рецепти” на арешт, що виходять із Міжнародного суду, будуть для нас юридично нікчемними”, — повідомила Захарова.
Володимир Путін увійшов в історію як третій чинний глава держави, на якого Міжнародний суд ООН у Гаазі видав ордер на арешт. Першим лідером, якого зобов’язав заарештувати МКС, був президент Судану Омар аль-Башир — 2008 року його звинуватили в геноциді через криваві події в Дарфурі, що спричинили численні людські жертви.
У 2015 році влада ПАР відмовилася виконувати рішення МКС про арешт аль-Башира. Він був повалений і заарештований у Судані 2019 року. Однак його досі не екстрадували до Гааги, а умови його утримання далекі від ідеальних.
Ордер на арешт колишнього президента Лівії Муамара Каддафі було видано 2011 року. Його звинувачували у злочинах проти людяності під час громадянської війни в Лівії. Він постійно змінював своє місцеперебування і жив в оточенні численної охорони. У жовтні того ж року в місті Сірт повстанці схопили Каддафі і після довгих катувань убили його разом із сином.
Колишній президент Кот-д’Івуару Лоран Гбагбо отримав ордер на арешт у 2011 році вже після програшу на виборах і спроби утримати владу.
Його звинуватили в причетності до масових убивств і зґвалтувань, скоєних його прихильниками під час збройного конфлікту, спричиненого відмовою Гбагбо передати владу переможцю на виборах Алассану Уаттарі. Президент був заарештований після того, як переховувався від власного народу в бункері. У 2019 році Міжнародний кримінальний суд виправдав Гбагбо.
Крім МКС, у системі міжнародного кримінального правосуддя також діють спеціальні військові трибунали. Одним із найгучніших міжнародних процесів, які розглядав міжнародний трибунал, була справа колишнього президента Югославії Слободана Мілошевича.
У травні 1999 року Гаазький трибунал для колишньої Югославії висунув звинувачення проти Слободана Мілошевича у скоєнні воєнних злочинів у Косово. У 2001 році Мілошевича передали Міжнародному трибуналу щодо колишньої Югославії (МТКЮ) і перевели до в’язниці ООН у Гаазі. У березні 2006 року Слободан Мілошевич помер у в’язниці, не дочекавшись вироку. Справу проти нього МТБЮ закрив через три дні після смерті.
Під удар міжнародного правосуддя потрапив також і експрезидент Ліберії Чарльз Тейлор. Він був одним із розпалювачів громадянської війни в Ліберії, організатором військового перевороту в Буркіна-Фасо, а також озброював і підтримував повстанців у сусідній Сьєрра-Леоне, де також тривала громадянська війна.
У 2013 році Спеціальний суд щодо Сьєрра-Леоне засудив Тейлора до 50 років позбавлення волі, після чого його помістили до в’язниці у Великій Британії.
У 2022 році керівництво України ініціювало створення спеціального міжнародного трибуналу з розслідування злочину агресії Російської Федерації.
Інтернет-видання Бессарабії
