З перших днів повномасштабної війни персонал НКП «Центральна районна лікарня» Саф’янівської сільської ради Ізмаїльського району підтримує фронтовиків. Співробітники лікарні на передову відправили сім автомобілів, незліченну кількість медикаментів, продуктів харчування, госптоварів та інших речей, необхідних українським бійцям. На сьогодні ще три машини готові до роботи на лінію вогню.
Більшість транспорту, про який йдеться, – медичні УАЗи. В народі їх ще називають «буханки».
«Протягом останніх років ми оновлювали автопарк наших сільських амбулаторій – замінювали УАЗи сучасними малолітражними машинами. У нас було десять старих «буханок», дев’ять із них уже отримали заміну. Ми вирішили, що тут вони особливої погоди не зроблять, а на фронті будуть потрібнішими. Саф’янівська громада – власник цього транспорту – нас підтримала та ухвалила відповідне рішення на сесії», – розповідає генеральний директор ЦРЛ Олег Садковський.
Для фронту старі УАЗи – саме те: вони повнопривідні, проїжджають бездоріжжям. Великий плюс цих авто – їх цільнометалевий корпус. В кожному можна перевозити близько десятка бійців, або транспортувати поранених – УАЗи оснащені носилками. «Буханки» можна також завантажувати боєприпасами.
До підготовки транспорту підійшли з усією відповідальністю. Перевірили ходову частину, замінили шини, встановили нові акумулятори. Сплачували лише матеріали та запчастини – працівники місцевого СТО Владислав та Андрій Божейко всю роботу виконали безкоштовно.
Сірі машини перефарбували у зелений колір. Ізмаїльський художник Сергій Ушаков наніс на них свій авторський камуфляжний малюнок, у якому знайшлося місце навіть для маленької грони червоної калини.
Одна з машин вже вирушила сьогодні, 9 березня, до Запорізької області, дві останні чекають, коли за ними приїдуть військові, щоб поїхати на Донеччину.
Перші шість УАЗів давно працюють на передовій, причому, два з них були передані ЗСУ ще в перші дні війни. Від фронтовиків працівники ЦРЛ дізналися, що один з УАЗів був знищений ворогом – потрапив під мінометний обстріл. Такою є доля транспорту на лінії зіткнення – живе він там недовго.
Крім УАЗів колектив лікарні у січні цього року відправив на фронт і куплений за власні кошти добротний пікап Nissan Navara. Грошима скидався весь персонал. Загалом було зібрано 300 тисяч гривень. Купляли автомобіль у Румунії. Воїни з великою вдячністю прийняли подарунок та запевнили, що зроблять усе, щоб повернутися з перемогою.
Колектив Саф’янівської ЦРЛ завжди віддає машини з потрібними та приємними «бонусами».
«Разом з машинами ми передаємо носилки, харчування, спальні мішки, газові балончики, сало, мед з горіхами та багато іншого. Ми порожніми їх не віддаємо, – каже Олег Садковський. – Оголошуємо збір, повідомляємо, що є машини і треба їх комплектувати. Кожен дає, виходячи зі своїх можливостей. Так, два тижні тому змогли зібрати 25 тисяч гривень. На ці гроші багато чого придбали. Деякі підприємці на ринку віддають нам без грошей те, що ми хотіли би купити».
Олег Садковський та механік Сергій Кириленко показують складське приміщення, заповнене коробками та пакунками. Все це поїде на фронт. Тут і зимові спальні мішки, і газові балончики для портативних газових плиток, і коробки з домашньою консервацією, з чаєм «Флюколд», з медикаментами, з крихітними упаковками термоковдр. На столі лежить пакет з часником. “Хлопці просять, бо у них цього в раціоні немає”, – пояснює Сергій Кириленко.
Але це ще не все. Десь у морозилці чекають на приїзд бійців 40 кілограмів засоленого сала, в інших складських приміщеннях лежать підготовлені для фронту бочки та каністри. Віддають на передову на цей раз і шість комплектів носилок. «Коли вони приїжджають до нас й не можуть все забрати, військові залишають на наступний раз», – пояснює Сергій Семенович.
Сергій Кириленко відкриває коробку, в якій знаходиться особлива гордість лікарні – пляшечки з фірмовим «снікерсом». За час війни для бійців їх зробили вже близько тисячі штук.
Виготовленням «снікерсів» займаються робітниці бухгалтерії. Рецепт простий: подрібнений волоський горіх засипається в невеликі пластикові пляшечки, а потім все заливається медом. Маса твердне.
«Зараз підготували 50 пляшок. Кожна важить 600 грамів. Солдати ріжуть їх ножем на порції та смакують з чаєм. Це і смачно, і калорійно! Незамінна річ!» – говорить Сергій Кириленко.
«Дівчатка з бухгалтерії» подбали й про оформлення ласощів. На кожну пляшку клеять смужки паперу з підбадьорюючими написами, а горлечки обв’язують жовто-блакитними стрічками.
«Написи всі різні, вони самі їх вигадують. У нас багато дівчат незаміжніх, вони там пишуть від кого – від Олі, від Маші, від Наташі», – посміхається Сергій Семенович.
До слова, Сергій Семенович вже встиг послужити фронту. На другий день війни, 25 лютого, разом із Олегом Садковським він пішов у військкомат. Олегу Володимировичу відмовили – він керівник великого медичного закладу, та й до того ж за два тижні до війни у нього народилася третя дитина. А Сергія Семеновича взяли на посаду старшого водія-санітара. Служив до середини вересня, доки йому не виповнилося 60 років. Потім знову повернувся до лікарні.
На цей момент рубежі нашої батьківщини захищають троє співробітників ЦРЛ – анестезіологи Віталій Анохін та В’ячеслав Балабан, а також фельдшер зі Старої Некрасівки Володимир Масленніков.
На завершення бесіди співрозмовники поділилися секретом, що зараз готують для фронту ще один автомобіль – одинадцятий за рахунком. Це буде «Нива», яку Олег Володимирович, Сергій Семенович та ще двоє їхніх друзів придбали для риболовлі та полювання.
«Відремонтуємо її та пофарбуємо. Навіщо вона мені? Я на риболовлю поки що не збираюся», – каже Олег Садковський.
«Знайдемо, на чому на рибалку добиратися. Буде мир, ми й пішки дійдемо!» – додає на завершення Сергій Кириленко.
Інтернет-видання Бессарабії
