Цьому кінофоруму лише три роки, але він вже встиг стати міжнародним з численними учасниками із десятків країн світу майже з усіх континентів планети. Фестиваль побував в декількох країнах Європи і от нарешті повернувся додому, там де його й було придумано.
Минулого року «Око» відбувся у Болграді та став знаковою культурною подією, але в цей рік, коли росія пішла в Україну війною, його проведення стало під загрозою. Тому вирішено було провести його у місті Торунь, Польща.
Саме у Польщі пройшов фестиваль, працювало журі та були обрані переможці у номінаціях. Потім фільми переможці разом з командою засновників та організаторів «Око» побували у Фінляндії, Болгарії і от тепер в Україні.
«Нема кращого міста ніж дім» – під таким гаслом у КЗ «Центр культури та дозвілля» відкрився фестиваль.
«Ми любимо свій дім та любимо кіно! Ми залюбки ділимося тим теплом, яке ми назбирали в Європі і принесли сюди додому. Тому цим світлом ми хочемо поділитися із вами» – розповіла «Махалі» директорка, та засновниця фестивалю Тетяна Станєва.
Фестиваль розпочався із промови Тетяни, в якій вона говорила не тільки про кіно та фільми-переможці які можна буде подивитися протягом трьох днів в Болграді, а й окремо торкнулася теми війни в Україні.
«Європейська публіка була у захваті від нашої української сили, нашого прагнення створювати та примножувати культуру» – сказала вона у своїй промові.
Афіша фільмів розміщена на офіційній сторінці фестивалю у Фейсбуці. Відвідування фільмів безкоштовне.
У програмі повнометражні та короткометражні фільми, які отримали призи на фестивалі «Око», тому болградська публіка може за короткий час ознайомитися із сучасною етнографічною кінодокументалістикою з усього світу.
Існування та розширення географії фестивалю «Око» це доказ того, що українські ідеї, українське прагнення цивілізаційного простору широко підтримуються у Європі.
«В нашій програмі є фільми про війну, це такий спосіб психотерапії, рефлексії. Тому що не можна замовчувати той біль, який нас всіх турбує. Не можна про це мовчати треба про це говорити і зцілюватися. А по-друге, девіз фестивалю цього року «святкуй життя». Ми вчимося святкувати кожен прожитий день. І наші фільми так само, вони просто вчать жити», – каже Тетяна.
Відкриття кінофестивалю супроводжувалося не тільки промовами, але й музичним мистецтвом місцевих артистів. Вечір вийшов затишним та простим, так, як і має бути вдома.
«Око», ласкаво просимо додому! В Болград 🤍
Серафим Савченко
Інтернет-видання Бессарабії
