В Болграді на цей момент є три пам’ятники які так, чи інакше стосуються історії країни-агресорки, яка 24 лютого напала на Україну. Мова йде про пам’ятник Олександру Пушкіну в однойменному парку, а також про місця слави імперської армії.
Так, на трасі Болград-Одеса, з правої сторони при виїзді з міста, розташована колонна з хрестом на верху. Меморіальна табличка сповіщає «Государъ Императоръ Николай в присутсвии посланников иностранныхъ державъ, съ сего пункта изволил делать смотръ Всеросийским войскамъ, шедшим за реку Дунай. 21 мая 1828 года».
Це був момент чергової російсько-турецької війни, результатом якої стало укладання Адріанопольського договору. Згідно з договором Греція отримала незалежність, Сербія, Молдова, Волошина – автономії у складі інших держав, до тодішньої російської імперії була приєднана дельта Дунаю.
В Україні з початку вторгнення багато міст намагаються усунути пам’ятники-маркери російських імперських домагань. Цей пам’ятник теж підпадає під це визначення.
До речі, є дублюючий пам’ятник цьому, він знаходиться трохи далі від Болграда, по трасі Болград – Ізмаїл. Але про нього мало хто знає, та і знайти його непросто, він майже зруйнований.
«На цей момент пам’ятник під охороною держави. Існують процедури, які регламентують поводження з пам’ятниками, ми будемо діяти згідно з ними» – відповів Сергій Димитрієв, Болградській міський голова.
В цьому аспекті міський голова має рацію. Дійсно, пам’ятники, які мають статус регіонального чи державного значення, знаходяться під охороною держави. Самовільне знищення, змінення чи переміщення не дозволяється. На це дає дозвіл лише Міністерство культури України.
Головна архітекторка міста Болград Людмила Арнаут більш детально розповіла «Махалі» про пам’ятники:
«Цей пам’ятник – є об’єктом культурної спадщини та перебуває на державному огляді, як пам’ятка історії місцевого значення. Він на обліку обласної ради з 1984 року.
Але ми звернулися до Міністерства культури та інформаційної політики України, щоб вони дали нам роз’яснення стосовно цього пам’ятника, іншого – у напрямку Ізмаїлу та пам’ятнику Пушкіна в парку. Ми питали, чи треба їх усунути з публічного простору. Поки що ми не отримали ніякої відповіді, а тому пам’ятники автоматично знаходяться під охороною держави. Ніяких дій стосовно них ми вчинити не можемо».
Тому поки ці пам’ятники та бюст Пушкіна залишаються в Болграді. На додаток, є наочним прикладом скандальний пам’ятник Катерині ІІ в Одесі. Його долю намагалися вирішити через петиції до голови держави. Але Президент переадресував це питання до Одеської міської ради. І поки Катерина стоїть.
Встановлення чи, навпаки, демонтаж будь-якого пам’ятника повинно бути достатньо обґрунтованим. Потрібні не лише чітка історична та культурологічна довідка, але й урахування думки місцевих мешканців, і навіть тоді, ні вівці не будуть цілими, ні вовк ситим.
Сьогодні Україна веде болісну та кровопролитну війну за свою суверенність та існування, тому складно уявити, щоб в нашій державі залишалися пам’ятки, які оспівують російське військо та зброю. Як ви розумієте Пушкіна з цього переліку ми викреслюємо, бо він є в іншому.
Серафим Савченко
Інтернет-видання Бессарабії
