Велике церковне свято Лазарева субота пов’язане з дивом, яке здійснив Ісус Христос по дорозі до Єрусалиму. Православні християни святкують Лазареву суботу щороку і припадає вона на шостий тиждень Великого посту або за 8 днів до одного з найбільших свят в церковному календарі – Великодня. В цьому році ця подія припадає на 16 квітня.
З наближенням часу, коли Сину Божому належало вмерти і воскреснути, Ісус Христос пішов в Єрусалим. Недалеко від цього міста було тоді невелике село Вифанія, де жив побожний християнин Лазар зі своїми сестрами Марфою і Марією. Христос дуже любив цю родину, а тому часто бував у них раніше та навіть залишався ночувати.
Йдучи останній раз перед розп’яттям до Єрусалиму, Ісус також проходив через Вифанію. Та ще коли він був далеко від села, Лазар сильно захворів. А сестри чоловіка, дізнавшись, що до Єрусалиму йде Христос, послали йому назустріч, щоб повідомити про тяжку хворобу Лазаря. Надіялися вони, що Господь тоді поспішить і зможе зцілити брата їхнього. Але, почувши сумну звістку, Ісус Христос не лише не поспішав, але й залишився на одному місці на два дні. Через два дні Христос сказав своїм Апостолам: “Лазар помер; йдемо до нього!“.
Коли підходив Син Божий зі своїми Апостолами до Вифанію, то вийшла йому назустріч одна з сестер Лазаря і з тугою сказала йому, що якби він не зволікав, то брат би її залишився живим. На що відповів Господь: “Воскресне брат твій!“.
Тепер перед Христом стояла непроста задача: воскресити тіло, яке було метрвим вже 4 дні. Господь хотів здійснити його у всіх на очах, щоб востаннє доказати свою Божественну владу. Тому він послав Марфу по її сестру Марію. Коли вона підійшла, то гірко заплакала, аж сам Ісус відчув сум і горе. Але він швидко опанував себе і промовив: “Де ви положили його?“. Сестри повели Христоса до печери, де лежало тіло Лазаря. Весь натовп в мовчанні йшов за ними. Відкопали вони камінь, який закривав вхід в печеру, Ісус підійшов ближче і сказав сильним голосом: “Лазаре, йди геть!“. І тоді сталося диво: мертвий чоловік встав з гробу, вийшов з печери і виглядав так, наче щойно прокинувся.
Це чудо мало таке сильне враження на людей, що навіть вороги Христа увірували в нього.
1. Воскресіння Лазаря прискорило смерть Христа. Таке диво первосвященики та фарисеї вже не могли простити, бо кількість вірян значно зростала щодня.
Ця подія стала підтвердженням мудрості пророків: “Якщо Мойсея та пророків не послухали, то якщо б хто з мертвих воскрес – все одно б не повірили!” (З притчі Авраамової “Про богача та Лазаря”).
Тих, хто не хоче вірити, ніщо не переконає, навіть воскресіння з мертвих, а тільки зросте рівень їхньої злоби.
2. Лазар був другом Христа. У Євангелії від Іоанна Сам Христос каже: “Лазар, друг наш, заснув”. Знайдені мощі у 8 ст. н.е мали табличку: “Лазар Чотириденний, друг Христа”.
3. Після воскресіння Лазар став єпископом. Після свого воскресіння Лазар почав проповідувати, бо він був живим доказом, що Христос – Господь, який зможе все, навіть перемагає смерть. Коли почалися гоніння на християн, після Воскресіння Христового, він змушений був тікати на Кіпр. Там, через декілька років апостоли Петро та Павло благословили його в єпископи християнської церкви. Понад 30 років Лазар служив на Кіпрі, до самої своєї смерті.
4. Під час воскресіння Лазаря Христос вперше заплакав. Про це ми дізнаємося через Євангеліє від Іоанна. Вважається, що таким чином Христос довів, що з одного боку Він буд людиною, що плаче, сміється тощо, а з іншого – Сином Божим, який може усе, навіть підкорює смерть.
5. Гробниця Лазаря, де відбувалися події, і досі існує у Віфанії (за 3 км від Єрусалима).
Інтернет-видання Бессарабії
