Ізмаїл схиляє голови у скорботі: у бою проти російських окупантів за свободу, незалежність і територіальну цілісність України загинув Мітров Микола Геннадійович — сержант, механік-водій евакуаційного відділення взводу технічного обслуговування озброєння та військової техніки 1-го батальйону оперативного призначення Національної гвардії України. Про це повідомив очільник міста Андрій Абрамченко.
Микола народився 13 січня 2000 року в Ізмаїлі. Навчався у початкових класах Ізмаїльської загальноосвітньої школи №11, а згодом закінчив Ізмаїльську загальноосвітню школу №4. Після школи здобув спеціальність автомеханіка в місцевому сільськогосподарському технікумі.
Ще змалку техніка була його справжньою пристрастю. Він із захопленням розбирав і ремонтував автомобілі, мотоцикли та мопеди, мріяв про власний сучасний автомобіль. Мав золоті руки — допомагав батькові у будівництві, виконував найскладніші роботи, не боявся жодної праці.
Бажання служити Україні було його свідомим вибором. Після навчання Микола добровільно пішов на військову службу. Військову присягу склав у Львові, а вже через пів року підписав контракт і продовжив службу в бойовому підрозділі Національної гвардії України.
Служив механіком, був гранатометником, отримав звання сержанта. Побратими знали його за позивним «Одіссей». Брав участь у боях за Гостомель, Авдіївку, Бахмут та на інших найгарячіших напрямках фронту. Був учасником бойових дій, неодноразово зазнавав поранень і двох контузій, однак щоразу повертався до своїх побратимів, адже був переконаний: захист України — його покликання.
Рідні згадують його як мужнього, сильного духом чоловіка, який ніколи не відступав перед труднощами. Він щиро любив риболовлю, родину, був турботливим старшим сином і братом. Найбільшим щастям для нього стало народження донечки у 2024 році.
Мати згадує слова сина, які сьогодні звучать як його життєве кредо: «Мамо, це моя робота. Я не бачу себе без армії. Моє місце — поруч із побратимами».
Вірний своєму військовому обов’язку, Микола Мітров 21 вересня 2024 року загинув під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом незалежності та територіальної цілісності України, в районі населеного пункту Водяне Покровського району Донецької області внаслідок ворожого штурму позицій підрозділу.
У Миколи залишилися батьки, молодший брат, донечка та всі, хто любив і чекав його вдома. Поховають Захисника України на Алеї Слави Нового кладовища міста Ізмаїла.
Інтернет-видання Бессарабії
