Жителя селища Сарата Аліма Білалова, який протягом останніх місяців надсилав до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України аналітичні висновки та пропозиції щодо реформування водного законодавства, запросили долучитися до доопрацювання законопроєкту про захист водних ресурсів. Таку пропозицію він отримав у офіційній відповіді міністерства на своє звернення. Про це повідомляє інтернет-видання «Махала».
Упродовж червня та липня Алім Білалов направив до міністерства кілька звернень, у яких порушував проблеми малих річок Бессарабії, а також надсилав власні аналітичні матеріали щодо вдосконалення водного законодавства. У документах він аналізував чинні законопроєкти, українське законодавство та норми Водної рамкової директиви Європейського Союзу, пропонуючи конкретні зміни для захисту малих річок.
Одним із таких документів став аналітичний висновок до законопроєкту про створення системи водного урядування відповідно до принципів Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). У ньому автор висловив думку, що під час реформування системи управління водними ресурсами недостатньо уваги приділено малим річкам, які, за його словами, першими потерпають від забруднення та обміління. Серед запропонованих ним змін — законодавчий захист екологічного стоку, демонтаж незаконних дамб і ставків, відновлення історичних заплав та окреме фінансування програм із відновлення малих водотоків.
Пізніше Алім Білалов звернувся до міністерства із проханням провести комплексну перевірку екологічного стану річки Сарата та інших малих річок межиріччя Дністра і Дунаю. На його думку, головними причинами їх деградації є незаконне скидання стічних вод, відсутність або незадовільний стан очисних споруд, розорювання прибережних захисних смуг, використання пестицидів поблизу водойм і перекриття природних русел. В окремому зверненні він також запропонував реформувати систему водоохоронних зон, наблизивши її до стандартів Європейського Союзу.
У відповіді, підписаній заступницею міністра Іриною Овчаренко, зазначається, що Україна продовжує реформу управління водними ресурсами відповідно до вимог Європейського Союзу. Зокрема, впроваджуються положення Водної рамкової директиви ЄС та Директиви щодо управління ризиками повеней, а управління водними ресурсами здійснюється за басейновим принципом.
Для реалізації цих змін уряд затвердив Водну стратегію України до 2050 року та плани управління всіма дев’ятьма річковими басейнами країни. До 2030 року вони передбачають виконання 1677 заходів, серед яких — оцінка антропогенного впливу на водойми, моніторинг забруднення, економічний аналіз водокористування, а також відновлення та ревіталізація малих річок.
Крім того, у міністерстві повідомили, що у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №15370. Документ передбачає створення механізму виявлення, обліку та обстеження споруд, які перешкоджають природній течії річок. Після цього щодо таких об’єктів можуть ухвалюватися рішення про їх подальшу експлуатацію або демонтаж. Законопроєкт також уточнює повноваження органів влади у сфері управління водними ресурсами та передбачає додаткові заходи для збереження водності річок.
Цікаво, що частина пропозицій, які Алім Білалов надсилав до міністерства, стосувалася саме цих питань. У своїх зверненнях він пропонував посилити захист малих річок, удосконалити механізми демонтажу незаконних гідротехнічних споруд, відновлювати природні заплави та посилити відповідальність за порушення режиму прибережних захисних смуг.
Наприкінці відповіді Міністерство економіки подякувало автору звернення за активну громадянську позицію та запропонувало надати конкретні формулювання, які можуть бути враховані під час доопрацювання законопроєкту.
Показово, що в одному з попередніх звернень Алім Білалов сам висловив готовність долучитися до вдосконалення законопроєкту та надати власні формулювання окремих норм. У відповіді Міністерство економіки подякувало за активну громадянську позицію й запропонувало надіслати конкретні пропозиції, які можуть бути враховані під час доопрацювання законопроєкту.
У коментарі «Махалі» Алім Білалов розповів, що вже не перший рік систематично звертається до органів державної влади, відповідальних за водні ресурси. Останнім часом, за його словами, він почав не лише описувати екологічні проблеми, а й готувати власні пропозиції до законодавства, спираючись на багаторічні спостереження за станом річок Бессарабії та вивчення українського й європейського законодавства.
За словами співрозмовника, остання відповідь Міністерства економіки стала першою, яка дала йому відчуття, що його аргументи були почуті.
«У цій відповіді я вперше побачив не формальну відписку, а конкретні механізми, які держава планує застосовувати для захисту водойм. Саме тому вважаю, що мої пропозиції можуть бути корисними під час доопрацювання законопроєкту», — говорить Алім Білалов.
Він розповідає, що лише останнім часом почав детально вивчати європейське водне законодавство і був здивований тим, наскільки його принципи збігаються з власним баченням вирішення проблем.
«Коли я почав знайомитися з європейськими стандартами, зрозумів, що вони повністю відповідають моєму баченню того, як потрібно захищати річки. Саме тому у своїх зверненнях до міністерства я пропонував брати ці стандарти за основу при вдосконаленні українського законодавства», — зазначає він.
На думку активіста, сьогодні найбільшу небезпеку для водойм становить не клімат, а діяльність людини.
«Головна проблема в тому, що річки та прибережні смуги активно забруднюються. Одні люди виводять труби з нечистотами прямо у річки або яри, інші звозять туди сміття, а іноді навіть трупи свійських тварин. Під час дощів усе це потрапляє у водойми», — каже він.
Втім, ще серйознішою проблемою Алім Білалов вважає розорювання земель навколо річок.
За його словами, до здобуття Україною незалежності ці території переважно використовувалися як пасовища, які виконували роль природного бар’єра між полями та водоймами. Сьогодні ж, коли вони активно розорюються, до річок безперешкодно потрапляють добрива, пестициди та інші хімічні речовини. Крім того, знищуються природні джерела, які живлять малі річки.
Окремо активіст звертає увагу на стан річки Сарата.
За його словами, нині вона фактично збереглася лише в межах однойменного селища, а через значне забруднення в літню спеку від водойми поширюється неприємний запах. Лише після дощів, коли вода частково оновлюється, ситуація тимчасово покращується.
«Ми фактично живемо поруч із річкою, яка стала небезпечною. На жаль, відповідальність за її стан ніхто не хоче брати на себе. На мою думку, нинішній стан річки — це наслідок багаторічної бездіяльності органів влади та системного ігнорування екологічних проблем», — говорить співрозмовник.
На думку Аліма Білалова, українське законодавство вже містить достатньо норм для охорони водних ресурсів, однак багато з них не працюють на практиці. Якщо ж ситуація не зміниться, південь Одеської області може зіткнутися з дедалі більшим дефіцитом води та подальшим погіршенням екологічного стану малих річок.
Інтернет-видання Бессарабії
