Інтернет-видання «Махала» підтримує контакт із родинами загиблих військових. Для редакції це не лише про висвітлення окремих історій чи пам’ятних дат, а й про формування спільноти — простору, де рідні полеглих можуть бути почутими, озвучувати важливі для них питання та разом шукати способи збереження пам’яті про своїх близьких.
Саме під час однієї з таких зустрічей із дружинами та родинами загиблих військових з Болградської громади народилася ідея, яка згодом переросла у спільну ініціативу.
Однією з тем розмови стало збереження пам’яті про воїнів громади. Спершу йшлося про оновлення символічного меморіалу, створеного рідними та журналістами у серпні минулого року як альтернативу Алеї Слави, якої в громаді досі немає.
За словами редакторки видання «Махала» Тетяни Терзі, питання створення повноцінної Алеї Слави нарешті почало рухатися.
«Питання Алеї Слави зрушило з місця і перебуває на контролі голови Одеської обласної військової адміністрації. Я сподіваюся, що питання буде вирішено до Дня вшанування пам’яті загиблих у серпні. Але хочеться, щоб справа більше не зупинилася, тому для нас важлива думка громади і наша особиста відповідальність за те, що ми цю тему просуваємо», — поділась редакторка із родинами загиблих.
Але поступово розмова перейшла до ширшого питання — як зробити так, щоб пам’ять залишалася не лише у спеціально відведених місцях, а й була частиною щоденного життя громади. Так з’явилася ідея звернути увагу ще на один важливий елемент культури пам’яті — хвилину мовчання.
Щоранку о 09:00 по всій країні оголошують загальнонаціональну хвилину мовчання — на згадку про всіх, чиї життя забрала війна. Але під час зустрічі родини поділилися спостереженням: у повсякденному житті ця хвилина залишається ніким не поміченою.
«У нас на хвилину мовчання виходить тільки райдержадміністрація. Ніхто не зупиняється на вулицях, ніхто не вшановує пам’ять, ніхто не може приділити одну хвилину свого життя, щоб згадати загиблих воїнів. Наша редакція хоче звернути на це увагу», — говорить Тетяна Терзі.
Так виникла ідея почати із себе, показати своїм прикладом, не чекаючи поки зміниться місто. Тож, спочатку разом із сім’ями загиблих редакція оновила прапорці з іменами військових на символічній алеї пам’яті. Родичі загиблих приносили квіти, запалювали лампадки та згадували своїх близьких. А після цього всі разом зупинилися на хвилину мовчання.
Саме тоді, менеджерка спільноти «Махали» Олеся Луніна оголосила усім, що команда хоче зробити такі виходи регулярними.
«З’явилася ідея звернути увагу громадськості на цю проблему. Ми хочемо вибрати один день і раз на тиждень збиратися редакцією, разом із родинами загиблих, усіма охочими. Будемо виходити у різні частини міста, фіксувати це на відео і викладати в інтернет. Таким чином привертати увагу громади», — додає менеджерка.
Для цього планують обирати місця великого скупчення людей — площі, центральні вулиці, райони біля магазинів, автостанції та інші простори, де щодня проходять сотні людей.
«Це одна хвилина, якою ти маєш сказати дякую тим, кого вже ніколи не побачиш. Хочеться аби громадськість присвятила її тому, щоб просто зупинитися і постояти, вшановуючи пам’ять полеглих», — додала Олеся Луніна.
Перший вихід відбувся 24 червня на території автостанції — саме там щодня о 09:00 гучномовець оголошує загальнонаціональну хвилину мовчання. На жаль, в місті немає гучновомців, тим більше в місцях, де багато людей. Як пояснила Болградська міська рада, для обладнання системи оголошення необхідні кошти, яких в бюджеті немає, але “питання опрацьовується”.
На автостанції близько дев’ятої ранку зібралися родини загиблих військових, команда редакції та жителі громади, які вирішили долучитися до ініціативи. У руках учасників були прапори з іменами полеглих захисників. Вони встали біля пішохідного переходу — так, щоб їх було видно тим, хто поспішав у справах, їхав автомобілем чи автобусом.
Цього разу рух транспорту не перекривали — як пояснили у поліції, для цього необхідне окреме погодження та звернення до Болградського відділу поліції. Це редакція планує зробити найближчим часом, щоб залучитися підтримкою патрульної поліції та перекривати рух на дорогах. Втім, навіть без обмеження руху присутність учасників змусила багатьох звернути увагу на хвилину мовчання та зупинитися.
Коли пролунало оголошення, частина автомобілів почала зупинятися ще до пішохідного переходу. До акції також долучився працівник поліції. Також учасникам акції вдалося зафіксувати автобус, що саме під’їхав до автостанції. Водій зупинив транспорт, а пасажири вийшли назовні та простояли всю хвилину мовчання разом з іншими присутніми.
Втім, реакція людей була різною.Частина тих, хто перебував на території автостанції, зупинялася. Інші — залишалися сидіти або продовжували займатися своїми справами. Не всі водії також зупиняли транспорт.
Серед тих, хто вийшов цього дня на хвилину мовчання, була дружина загиблого військовослужбовця Івана Чумакова — Тетяна Чумакова.
«Сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати пам’ять наших захисників. Для мене це не просто хвилина мовчання — це хвилина вдячності, пам’яті та поваги. Я виходжу в памʼять про свого чоловіка Івана і всіх, хто віддав життя за Україну. Вірю, що особистий приклад має значення. Якщо люди бачитимуть, що ми пам’ятаємо і не забуваємо наших Героїв, то з часом більше мешканців міста долучатимуться до хвилини мовчання. Пам’ять про полеглих має бути частиною нашого щоденного життя», — розповіла Тетяна.
Після завершення акції учасники ще раз наголосили на потребі зробити такі виходи регулярними. Відтепер щосереди вони планують збиратися у різних частинах міста, щоб разом проводити хвилину мовчання та нагадувати громаді про тих, завдяки кому це місто продовжує жити.
Також рідні загиблих разом з журналістами не залишають без уваги тему облаштування Алеї Слави загиблим воїнам, якої на пʼятий рік повномасштабної війни досі немає в місті Болград.
Інтернет-видання Бессарабії
