Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо уродженця села Орлівка Ізмаїльського району Арабаджи Руслана Євгенійовича, який загинув від рук російських окупантів у лютому 2025 року.
Як повідомляє Ренійська міська територіальна громада, народився Руслан 7 серпня 1995 року у селі Орлівка. Тут навчався у Орлівській загальноосвітній школі, зарекомендувавши себе дуже відповідальним, веселим, чесним та щирим хлопцем.
Як повідомляло наше видання раніше, після закінчення школи Руслан вступив до Ізмаїльського вищого професійного училища Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, здобувши фах секретаря керівника та оператора комп’ютерного набору.
Згодом працював у Рені. Проходив строкову військову службу в Навчальному центрі Сухопутних військ. У 2020 році хлопець підписав контракт із 17 прикордонним загоном імені полковника Олександра Жуковського.
Був інспектором прикордонної служби вищої категорії — начальником другого Відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування.
Тож повномасштабне вторгнення застало військового вже безпосередньо на місці служби. Разом із побратимами боронив населені пункти: Кізомис, Велетенське, Дніпровське Херсонської області, за що отримав посвідчення учасника бойових дій. Також перебував на Донецькому, Херсонському, Сумському і Курському напрямках. Під час служби неодноразово рятував життя побратимів.
За сумлінне та професійне виконання своїх військових обов’язків захисника неодноразово було нагороджено командуванням, зокрема відзнаками «За сприяння війську» та «За військову службу України». Серед побратимів захисник отримав позивний «Молдован».
7 лютого 2025 року під час відбиття штурмових дій противника в районі населеного пункту Свердлікове Курської області, воїн загинув, проте ще тривалий час вважався безвісти зниклим. Родина військовослужбовця понад рік не припиняла пошуків інформації щодо свого захисника.
Лише у квітні 2026 року гірка звістка офіційно підтвердилась. 17 квітня 2026 року воїна змогли провести в останню путь та з усіма військовими почестями поховати у рідному селі.
Інтернет-видання Бессарабії
