Храмове свято в Долинському традиційно відзначають у День Святого Георгія 5 травня. Цього року селу виповнилося 235 років. Тепла погода задала тон усьому дню, де переплелися щира молитва, глибока пам’ять та відданість традиціям, а святкування пройшло дуже душевно і по-сімейному. Більш детальніше – у репортажі журналіста інтернет-видання «Махала».
Ранок у Долинському розпочався з сільської Свято-Георгіївської церкви. Божественну літургію очолив настоятель храму о. Михайло, якому цього святкового дня співслужили настоятелі інших церков Ренійської громади. Після служби відбувся хресний хід – люди йшли з молитвою за мир, рідних та рідну землю, відчуваючи духовну єдність.
Неможливо було не помітити, як село буквально сяяло чистотою. Напередодні, у рамках акції «За чисте довкілля», колектив Будинку культури разом із завідувачкою сільської бібліотеки та працівниками місцевого ЖКС впродовж тижня дбайливо наводили лад біля будівлі та на прилеглій території.
Як зазначила завідувачка Долинської філії КЗ «Центр культури і дозвілля» Марія Черня, така спільна праця дуже згуртовує, адже саме в такі моменти пробуджується любов до своєї малої батьківщини і приходить розуміння, що чистота й затишок починаються з кожного з нас.
У сільському парку, що розташований поруч із Будинком культури, відбувся невеликий, але проникливий мітинг із нагоди відкриття Алеї слави. Тут встановили банер на честь уродженця Долинського, льотчика-винищувача, Героя України Степана Чобану, який віддав своє життя у повітряному бою над Кропивницьким 28 лютого 2022 року.
«Це не просто портрет. Це погляд, який продовжує захищати наше село. Ми відкриваємо цю світлину не для того, щоб просто закарбувати обличчя в камені, а щоб кожен знав: тут наша гордість. Пам’ять – це найменше, що ми можемо віддати за ціну нашої свободи», – зазначила ведуча заходу.
Хвилиною мовчання долинці вшанували всіх, чиї життя обірвала війна.
«Багато років ми з вами збиралися біля сусіднього пам’ятника, щоб вшанувати тих, хто загинув у Другій світовій війні. Сьогодні ж ми стоїмо тут, аби схилити голови перед нашим сучасником, Степаном Чобану, якого я знав особисто. Війна, на жаль, забирає найкращих синів. Усі ми зараз мріємо лише про одне – щоб Україна перемогла і ми могли спокійно жити, працювати та ростити дітей», – підкреслив у своєму виступі секретар Ренійської міської ради Ілля Кєліогло.
Директорка Долинського ліцею Маріанна Черня згадала Героя як звичайного хлопчика з рідного села. Вона наголосила, що війна – це завжди найбільша трагедія для народу, коли матері й діти втрачають найдорожчих.
«Він бігав коридорами нашої школи, був звичайним учнем, а став Героєм України. Він віддав своє життя за наш спокій. І сьогодні найбільше бажання кожного з нас – це мир», – сказала очільниця ліцею.
Життя триває, і традиції, які передавалися з покоління до покоління, продовжують жити в Долинському. Після мітингу центр подій перемістився глибше в парк, де під деревами розстелили борцівські мати для традиційної молдавської боротьби «тринта», щоб учасники змагалися у приємному затінку.
Атмосфера панувала жвава: глядачі завзято вболівали, підбадьорювали спортсменів, раділи красивим кидкам. Вів змагання спортивний інструктор Долинської філії КЗ «ЦКіД» Григорій Арабаджи.
За давнім звичаєм, переможці «тринти» отримують живі призи. Цього року найсильнішими у своїх вікових категоріях стали: серед учнів 1-4 класів – Юрій Хахєу (здобув півня); серед учнів 5-8 класів – Денис Памбук (виборов кролика, якого надав Григорій Арабаджи); серед старшокласників (9-11 класи) – Олександр Арабаджи (отримав гусака від старости села Тетяни Доги).
Головний приз змагань – живого барана, спонсором виступив Валерій Калинку, – у чесній боротьбі завоював Микита Попов.
Свято продовжилося на сільському стадіоні, де відбувся дружній футбольний матч між командами молоді та ветеранів, у якому перемогли ветерани. Гра пройшла у теплій, товариській атмосфері, де головним був не стільки рахунок, скільки радість від спільної гри та спілкування. А після свистка на всіх футболістів чекала запашна каварма. Барана для цієї традиційної страви надав небайдужий спонсор, який вирішив залишитися невідомим.
Слід зазначити, що проведення Храмового свята в Долинському було б неможливим без підтримки постійних меценатів, які щороку допомагають у його організації. І цього разу вони теж традиційно підставили своє фінансове плече, це місцеві аграрні підприємства: ТОВ «Анадол» (керівник Анатолій Пожар) та ТОВ «Долинське-Нова» (керівник Валентин Салі).
Храмове свято у Долинському вкотре довело: навіть у найскладніші періоди історії людям потрібні точки опори. І ними стають наша пам’ять, наша єдність, чисте подвір’я рідного села та давні традиції, які продовжують жити.
Інтернет-видання Бессарабії
