Іванна Демірова – викладачка класу акордеона та вокалу Болградської школи мистецтв імені Данила Крижанівського, філіал якої розташований у селі Криничне. За плечима – 25 років педагогічної праці, сотні учнів і непохитна переконаність: музика доступна кожній дитині.
Іванна Кирилівна – одна з небагатьох педагогів регіону, хто на практиці втілює принципи інклюзивної мистецької освіти. Нещодавно вона стала співавторкою альманаху педагогічних практик “Ексклюзивна середа”, презентованого під час III регіональної конференції “Одеса. Культура без бар’єрів”, присвяченої Всесвітньому Дню поширення інформації про аутизм.
У розмові з “Махалою” педагогиня поділилася своїм баченням: “Всі здатні працювати і займатися музикою. Дітки, які полюбляють музику, можуть і мають на це право – просто комусь потрібна трішки більше допомоги. Музика розкриває їхній внутрішній світ, допомагає відчувати себе впевненіше, бачити світ навколо добрішим”.
Два з половиною десятиліття у професії – це свідомий вибір, зроблений із серця.
“Вже 25 років як я обрала цю професію, тому що я дійсно полюбляю і дітей, і музику. До кожного свого учня я стараюся знайти підхід. Сподіваюся і відчуваю навіть, що це до мене так само вертається – добротою та ставленням. Все, що я знаю і вмію, хочу передати своїм учням”, – каже Іванна Кирилівна.
Головним завданням вчителя вона вважає не технічну майстерність, а щось значно глибше: “Головне для вчителя – допомогти учню знайти себе та повірити в себе”.
Слова педагога підтверджує її учениця Анастасія, яка прийшла до класу акордеона у третьому класі: “Коли я тільки перший раз прийшла, то мамі та бабусі сказала, що знайшла вчительку, яка мені допоможе, якщо мені буде важко навчитися грати. Це була моя мрія. Було дуже важко, я хотіла здатися, але потім сказала собі: “Настя, ти зможеш” – і я змогла разом зі своєю вчителькою Іванною Кирилівною”.
Сама педагогиня переконана: результат – завжди спільна справа.
“Ми працюємо завжди у парі. Це робота з двох сторін – не тільки моя, а й моїх учнів”, – каже вчителька.
На питання про гендерні стереотипи щодо акордеона Іванна Кирилівна відповідає виважено: “Якщо дивитися з фізичної точки зору – акордеон справді важкий інструмент для дівчини. Але якщо говорити про естетику та інші аспекти, стереотипів уже не залишилося. У мене і донька, і син вміють грати на акордеоні”.
Підсумовуючи свій досвід, педагог говорить просто і переконливо: “Діти, які займаються музикою, дивляться на світ трішечки з іншого ракурсу – вони завжди прагнутимуть до кращого”
Досвід Іванни Кирилівни – живе нагадування про те, що інклюзія в освіті починається не з документів і програм, а з серця педагога. З бажання побачити в кожній дитині музиканта – і допомогти їй повірити в це самій.
Інтернет-видання Бессарабії
