Щочетверга в селі Дмитрівка Городненської громади Болградського району відбувається базарний день. Для мешканців, більшість із яких пенсіонери, це не просто можливість закупитися на тиждень. Це єдиний день, коли село виходить із тиші, та люди бачать одне одного.
Село розташоване за 60 кілометрів від міста Болград. Жодного супермаркету, жодної служби доставки, жодного великого магазину поруч.
Тому базарний день тут не звичка, а необхідність. На центральній вулиці розгортаються прилавки, з’їжджаються підприємці з сусідніх сіл. Кожен привозить своє: фрукти, овочі, домашню продукцію, хімію, м’ясо та текстильну продукцію.
Гранат можна купити за 140 гривень, мандарин — 80, апельсин — 95. Ківі й лимон — по 140. Груша — 75, яблука — від 35 до 40 гривень. Капуста — 15, морква і буряк — по 25, картопля — від 18 до 20 гривень. Ціни прості, як і саме місце, але справа давно вже не лише в цінах і продуктах.
– У нас хороший базар для пенсіонерів, – каже Федір, житель села.
– А чому для пенсіонерів? Молоді немає?
– Ні, не залишилася.
– А де вона?
– Не знаю. По четвергах хоча б людей бачимо, а так по селу нема з ким привітатися — всі сидять у кімнатах.
Ця коротка розмова – точніша за будь-яку статистику. Молодь із Дмитрівки роз’їхалася. Хто до міста, хто далі. Залишилися ті, хто пам’ятає село іншим – гучним, людним, сповненим життя.
Базарний день у Дмитрівці – це більше, ніж торгівля. Це єдиний день на тиждень, коли село збирається разом, коли є з ким поговорити, поділитися новинами.
Більше про базарний день у Дмитрівці дивіться у відео
Інтернет-видання Бессарабії
