У гагаузьких селах Болградського району зберігають унікальну традицію новорічних обходів у ніч з 13 на 14 січня. Молодь гуртами ходить від хати до хати, співає обрядові пісні та приносить благословення на весь наступний рік. Цей давній обряд, відомий як Колада, журналісти інтернет-видання “Махала” побачили на власні очі в селі Дмитрівка.
Хлопці-підлітки та молоді чоловіки збираються гуртами й вирушають від хати до хати. Вони вітають господарів зі святами, співають обрядові пісні гагаузькою мовою, бажають миру, здоров’я, врожаю та достатку. Вважається, що разом із колядниками до оселі приходить благословення на весь наступний рік.
Гуртовий спів і гучні побажання покликані “розбудити” новий рік, відлякати все лихе й принести в дім добробут. Це не просто розвага – це ритуал, який передається з покоління в покоління та має глибоке символічне значення.
Господарі зустрічають колядників радо – відчиняють ворота, запрошують до двору та щедро обдаровують гостинцями: калачами, солодощами, інколи грошима. Це символізує подяку за добрі побажання й віру в те, що щедрість повернеться сторицею.
“Коли до твого дому приходять молоді люди з піснями, це завжди радість. Ми чекаємо їх щороку і готуємо гостинці заздалегідь. Вони приносять з собою світло та добро”, – ділиться жителька села Дмитрівка Ганна Борлак.
У текстах колядок особливо часто звучать побажання багатого врожаю, повної хати хліба, здорової худоби та щасливої родини – тобто всього, що було основою життя традиційної громади. Ці пісні гагаузькою мовою передають не лише побажання, а й цінності народу, для якого земля, праця та сім’я завжди були священними.
Цікаво, що гагаузькі колядки поєднують у собі християнські мотиви – звістку про народження Христа та давні аграрні уявлення про оновлення року. Саме тому колядування відбувається не лише на Різдво, а й на Старий Новий рік, який у Бессарабії здавна має особливе значення.
Сьогодні Калада продовжує жити в селах Болградського району. Молодь охоче бере участь в обрядах, відроджує старовинні пісні та передає їх наступним поколінням. Це не музейна експозиція – це жива традиція, яка щороку об’єднує громаду.
Калада залишається важливою частиною культурної спадщини гагаузького народу та яскравим прикладом збереження автентичних звичаїв Бессарабії. Такі обряди не лише прикрашають зимові свята, а й зміцнюють зв’язок між людьми, нагадуючи про спільні корені, віру та традиції, що об’єднують громаду.
У час, коли багато народних традицій зникають, гагаузька Колада доводить: якщо громада цінує свою культуру та передає її молодшим, звичаї можуть жити віками, залишаючись актуальними та значущими.
Нагадаємо, що у селі Дмитрівка, вчителька музики Ганна Станчева разом із дівочим колективом працює над збереженням автентичних гагаузьких пісень, а дівчата вже третій рік виходить на вулиці з піснями – навіть ті, хто вже навчається в Одесі, повертаються додому на свята, щоб продовжити традицію.