У селі Василівка вже майже 50 років працює танцювальний ансамбль «Росна кітка». За цей час через колектив пройшло не одне покоління дітей і дорослих, а сам ансамбль став постійним учасником концертів і свят у Болградському районі та за його межами. Заснувала і всі ці роки керує колективом хореографка Віра Кунева. Про те, як з’явилася «Росна кітка», чим живе ансамбль сьогодні та які плани має на майбутнє — у репортажі журналістки інтернет-видання «Махала».
Любов до танців у Віри Костянтинівни Куневої з села Василівка зародилася ще в ранньому дитинстві. Уже в 10 класі вона створювала свої перші хореографічні постановки для сцени місцевого клубу. А у 1976 році, після закінчення хореографічного відділення Одеського культосвітнього училища, повернулася до рідного села й розпочала роботу хореографки в будинку культури. Вже майже 50 років пані Віра керує ансамблем «Росна кітка», який прославився не лише в рідному Болградському районі.
Колектив об’їздив усю Україну, неодноразово виступав на конкурсах у Болгарії та був учасником багатьох міжнародних фестивалів. У 2000 році ансамблю надали почесне звання «Народний», яке він успішно підтверджує й донині.
«У Болгарії ми бували безліч разів, фактично об’їздили всю країну. Двічі їздили до Туреччини, також виступали в Польщі та Румунії. В Україні ми виходили на сцени всіх обласних центрів, а в Києві бували досить часто. Я була знайома з Григорієм Чапкісом, який відзначав високий рівень підготовки нашого колективу. Нижче першого місця або гран-прі ми ніколи не опускалися», — розповідає керівниця та засновниця ансамблю «Росна кітка» Віра Кунева.
Ансамбль складається з трьох вікових груп. Перша — доросла, до якої входять жінки, що займалися в колективі ще в дитинстві й продовжують танцювати сьогодні. Друга — підліткова, яку відвідують учні 10–11 класів. Наймолодшу групу складають учні 3–4 класів. Менше ніж три групи Віра Костянтинівна ніколи не вела. Набір відбувався не щороку, а відповідно до випуску старшої групи. Нині ж хореографка зізнається, що, ймовірно, нову групу більше не набиратиме, а зосередиться на роботі з наймолодшими вихованцями, яких планує випустити у 77 років, а після цього піти на пенсію.
Репертуар ансамблю ніколи не обмежувався одним напрямком. Раніше пані Віра робила постановки українських, болгарських та молдавських народних танців, а також ставила бальні. Проте останніми роками вона надає перевагу виключно болгарським народним танцям.
«У нашому районному центрі, місті Болград, мабуть, не було жодного концерту, фестивалю чи професійного свята медичних працівників без участі нашого ансамблю. Я створила його майже 50 років тому і досі ним керую. Колеги навіть жартують, що так довго не живуть, скільки я працюю хореографом», — з усмішкою розповідає Віра Костянтинівна.
Вона зізнається, що щиро пишається своїм колективом, який досяг значних успіхів, хоча його шлях був непростим. Ансамбль пережив і складні 90-ті роки, пов’язані з економічною кризою в державі. Репетиції тоді часто проходили без електроенергії — танцювали в темряві при світлі свічок і ламп під акомпанемент баяніста. Та, за словами хореографки, ці труднощі не зламали бажання танцювати.
«Навіть узимку, в люті морози, всі приходили на репетиції й працювали з повною віддачею. Проблем із нестачею учасників не було навіть у ті важкі часи», — зазначає пані Віра.
Сьогодні труднощі також існують, однак частину з них вдається долати за підтримки батьків. За довгі роки, наприклад, вдалося зібрати кілька повних колекцій сценічних костюмів, які передаються з покоління в покоління. Попри поважний вік, Віра Костянтинівна й досі виходить на сцену разом із дорослою групою або бере участь у підтанцьовуваннях під час виступів вокалістів Василівського будинку культури. Каже, що робитиме це доти, доки дозволятимуть сили та здоров’я.
«Найбільший успіх у моїй кар’єрі — це мої учні. Я випускаю їх майстерно підготовленими. Зараз у мене є група, яка випускатиметься у 2026 році. На них неможливо надивитися — це вже готові професійні танцівники», — ділиться хореографка.
Нині керівниці ансамблю «Росна кітка» 69 років, і, попри вік, вона не поспішає йти на пенсію, адже не уявляє свого життя без улюбленої справи. За її словами, можливо, вона б уже й передала справу новому хореографу, але гідної заміни поки що не знайшлося. Віра Костянтинівна готувала учениць, які здобували спеціальну освіту й могли б її замінити, проте, за її словами, вони не захотіли повертатися в село та працювати за заробітну плату у 6000 гривень.
За багаторічну активну творчу діяльність хореографка неодноразово нагороджувалася почесними грамотами, зокрема від міністерств культури Болгарії та України.
Серед планів на майбутнє — поїздка до Болгарії з молодшою групою влітку 2026 року на запрошення болгарського співака Іллі Лукова, а також подальший розвиток і підкорення нових професійних вершин. Віра Костянтинівна сподівається, що відновляться гастрольні поїздки колективу Україною, які припинилися спочатку через пандемію COVID-19, а згодом — через повномасштабне вторгнення.
«Для молодших вихованців поїздка в Болгарію буде першою поїздкою за кордон. Я вже хвилююся, бо не знаю, як впораюся, але сподіваюся, що з нами поїдуть і деякі батьки, тож усе буде добре», — підсумувала Віра Кунева.
Інтернет-видання Бессарабії
