На 107-й сесії Болградської міської ради депутати ухвалили рішення перейменувати вулицю Садову в селі Залізничне на честь загиблого захисника України Дениса Проданова. Також було остаточно визначено місце розташування Алеї слави в Болграді. Про це повідомляє журналістка інтернет-видання «Махала» з місця події.
27 листопада відбулася 105 сесія Болградської міської ради, під час якої депутати не підтримали рішення про перейменування вулиці Садова в селі Залізничне на честь загиблого мешканця громади Дениса Проданова. Це питання попередньо пройшло громадське обговорення та було включене до порядку денного сесії, однак перед депутатами виступила група жителів села Залізничне, яка висловилась категорично проти перейменування. Тому рішення було відкладено до наступної сесії.
Денис Проданов не був уродженцем села, однак він проживав у Залізничному разом з родиною з 2011 року і похований саме тут. До початку повномасштабного вторгнення чоловік разом з дружиною придбав будинок на вулиці Садовій.
Наталя Кальчева, представниця жителів вулиці Садової, виступила категорично проти перейменування: “Денис Проданов ніколи не проживав на нашій вулиці. Ми його ніколи не бачили і нічого про це сказати не можемо. У нас є свої хлопці з цієї вулиці, які народилися, виросли, проживають і в даний момент воюють, яких ми знаємо”.
Вона закликала депутатів: “Ми пропонуємо зняти це питання з порядку денного, оскільки мешканці нашої вулиці категорично проти перейменування вулиці”.
Інша жителька села Залізничне, журналістка Тетяна Манолова, рішуче спростувала твердження опонентів і надала детальну біографію воїна: “Денис Проданов не народився у Болградській громаді. Він народився у Татарбунарах, дитинство провів у селі Главані тоді Арцизького району, навчався у морехідному коледжі, працював в Одесі, а з 2011 року жив у Залізничному. В Арцизькій громаді йому надані всі почесті. У селі Главані встановлено банер на його честь, в Арцизі встановлено банер на його честь. Він є почесним громадянином Арцизької та Болградської громад. І цього не достатньо?”
Тетяна емоційно звернулася до опонентів: “Будинок він дійсно придбав на вулиці Садовій до повномасштабного вторгнення. І весь той час, поки його дружина облаштовувала цей будинок для того, щоб вони там жили після війни, Денис воював, він не бачив своїх дітей. Ми бачили, як його труну заносили у цей будинок”.
Тетяна Манолова поставила риторичне запитання: “Коли ви на минулій сесії казали, що він там переночував одну ніч, у вас вистачило совісті таке сказати родичам? Його батькам по сімдесят років, вони ховали сина з будинку на вулиці Садовій. Чого сьогодні постає таке питання? Тому що вас не торкнулася ця війна? Тому що ви не ховали свого чоловіка, сина та друга?”.
Також депутатам показали відеозвернення побратима полеглого воїна Андрія “Хеві”, в якому він розповів про те, яким був Денис та про його героїчний вчинок. Окрім цього до присутніх звернувся підполковник Збройних сил України Олександр Бондарчук, під командуванням якого воював загиблий воїн.
Підполковник детально розповів про один з епізодів бойової служби Дениса: “Ми разом пройшли Бахмут і Суми. Після Сум він пішов від мене в першу стрілецьку роту. Був прорив вночі, близько дванадцятої години, на цьому напрямку. Ми тоді були на Запорізько-Дніпропетровському напрямку, якраз в центрі, поряд з Донецькою областю. Ми перебували біля населеного пункту Темирівка”.
Бондарчук описав критичну ситуацію: “Близько дванадцятої години ночі пішов на штурм чеченський батальйон, який прибув туди на підкріплення 245-ї мотострілецької бригади російської армії. Там же були якути, буряти – мотострілецька рота. Коли цей прорив відбувся, ми тоді були в складі 110-ї бригади територіальної оборони. На нашій позиції було п’ять-шість осіб”.
Підполковник підкреслив рішучість Проданова: “Він там був старшим. Це був ВОП, який називався «Леон». Він взяв командування у свої руки, тому що сержант був поранений в ногу осколками і фактично вже не міг командувати. Денис тоді сам повів хлопців – не на прорив, а зробив коридор у цьому прориві. Вони зайшли на запасні позиції, зайняли кругову оборону і до другої години ночі тримали цей прорив, щоб далі ніхто не міг прорватися”.
Також до присутніх звернувся ветеран війни, Герой України Владислав Бандар. Він розкритикував поведінку декількох учасників попередньої сесії: “Прикро було бачити коментарі деяких людей, які також були присутні, які були незадоволені цим рішенням. Дуже прикро було, що ці люди не дотримувались певної цензури. Це все ж таки не ринок, це важливе питання. І коли такі люди викрикують такі коментарі, вони в першу чергу виявляють неповагу не тільки до цього військовослужбовця або таким чином говорять про те, що вони незадоволені перейменуванням вулиці, а й виявляють неповагу до Збройних сил України в цілому”.
Бандар наголосив на моральному аспекті питання: “Хлопець, який не мав змоги бути сьогодні присутнім, записав відео, тим самим виявивши не лише свою волю, а й багатьох сотень, може навіть тисяч військовослужбовців, які просто не змогли сьогодні бути тут присутніми або не змогли записати відео. Така поведінка деморалізує особовий склад, бо вони бачать, що люди живуть якесь інше життя, вони не поважають полеглих. А якщо не поважають полеглих, то, скоріше за все, на живих їм ще більше начхати”.
Після усіх виступів проєкт рішення було винесено на голосування і він був прийнятим більшістю голосів депутатів Болградської міської ради, навіть всупереч протестам частини жителів вулиці. “За” проголосувало 17 депутатів, не проголосували – 2.
Окрім питання перейменування вулиці, на сесії поставили остаточну крапку у визначенні місця розташування Алеї слави в Болграді.
Нагадаємо, 15 Листопада в Болграді відбулися громадські слухання стосовно визначення місця розташування Алеї Слави в місті. На них були присутні 170 осіб і рішенням більшості було обрано майбутнє місце розташування Алеї слави в Сквері Захисників України за адресою: пл. Данила Крижанівського, 26-А м. Болград Одеської області (в частині зі сторони провулка Недоступова).
Однак рідні загиблих воїнів не погодилися з цим рішенням і підготували звернення до депутатів з проханням переглянути його і розмістити майбутню Алею слави в Сквері Захисників України за адресою: пл. Данила Крижанівського, 26-А м. Болград Одеської області (в частині зі сторони Меморіалу Слави за центральною площею).
На 105-й сесії для зміни місця розташування Алеї слави не вистачило одного голосу.
Батько загиблого воїна Максима Мединського Сергій Мединський звернувся до депутатів: “Ми сподіваємося, що нас почують та зроблять тимчасову Алею слави там, де ми просимо!”.
Також з проханням підтримати родини полеглих воїнів звернувся Іван Бодлєв, голова громадської організації “Болградська районна спілка ветеранів АТО”: “Рідні наших загиблих воїнів, наших побратимів, нічого надприродного не просять, ніяких матеріальних затрат. Я дуже прошу прислухатися до сімей загиблих воїнів та розмістити Алею слави в центрі міста”.
Цього разу ініціатива рідних загиблих військових знайшла підтримку у депутатського корпусу.
Усього на сесії було зареєстровано 18 депутатів та міський голова. За рішення проголосували 15 депутатів, один утримався, троє не голосували. Таким чином більшістю голосів рішення було прийнято.
Інтернет-видання Бессарабії
