Село Нагірне Ренійської громади розташоване на Придунайській рівнині, на березі озера Кагул. Води озера омивають західну частину села, створюючи унікальний ландшафт між степом і озером. До мальовничого та гостинного села у рамках відеопроєкту “Справжнє” навідалися журналісти інтернет-видання “Махала”.
Історія Нагірного розпочалася на початку XIX століття. Після російсько-турецьких війн (1768–1812 рр.) землі Північного Причорномор’я відійшли від Османської імперії до Російської. Царський уряд роздавав землі переселенцям.
118 сімей із болгарського села Брістак Варненського повіту отримали 6619 гектарів. Кожна родина – по 60 десятин. Новому селу дали назву Карагач.
У 1814 році на кошти парафіян побудували храм Святого Миколая Чудотворця. Церква працює донині — їй уже 211 років.
Офіційно в Нагірному прописано 2161 особа. Але, за словами старости села, фактично проживає трохи більше 800 жителів. У національному складі переважають болгари.
Традиційні заняття мешканців — рослинництво, овочівництво, виноградарство, тваринництво, зокрема вівчарство.
У Нагірному працює загальноосвітня школа, де навчаються 124 учні та викладають 18 вчителів, дитячий садок “Казка”, сільська лікарська амбулаторія, поштове відділення, аптека, бібліотека. Є комунальне підприємство. Проте Будинок культури не працює.
У школі збирають фольклорний матеріал для книги болгарською мовою. Вшановують національні свята болгар і День села. Усі вулиці й провулки в Нагірному заасфальтовані та освітлені. У кожному дворі є водопровід.
Село вражає теплотою, а люди тут привітні та патріоти свого краю.
Більше про Карангач розповіли у відео.
Інтернет-видання Бессарабії
