Щорічно 9 листопада в Україні відзначається День працівників культури та майстрів народного мистецтва — свято всіх, хто своєю творчістю, любов’ю до пісні, танцю, слова і традиції збагачує духовне життя нашої країни. Цьогоріч свій 30-річний ювілей творчої діяльності відзначає завідувач Дмитрівського (Дельжилєрського) будинку культури Татарбунарської міської ради — Михайло Георгійович Гайдаржи, людина, для якої культура стала сенсом життя, а мистецтво — невід’ємною частиною щоденної праці. З цієї нагоди журналістка інтернет-видання “Махала” поспілкувалася з паном Михайлом, аби дізнатися про його професійний шлях, досягнення та плани на майбутнє.
Михайло Гайдаржи народився 6 вересня 1969 року в селі Дмитрівка (Згідно з постановою Верховної ради “Про перейменування деяких населених пунктів” від 12 травня 2016 року селу було повернуто історичну назву Дельжилєр) Одеської області. Він з ранніх років життя проявляв потяг до музики та сцени. У 1991 році по закінченню Одеського державного культосвітнього училища, де він навчався на народному відділені по класу акордеон, отримав кваліфікацію «Клубний працівник, керівник самодіяльного оркестру народних інструментів» і розпочав свій професійний шлях учителем музики в Дмитрівській середній школі.
“Мій батько знав і співав багато болгарських пісень. Думаю, саме він пробудив у мені любов до музики. А ще я часто бував на весіллях і із захопленням слухав, як грають наші народні музиканти. У музичній школі я не навчався, але в селі жив чоловік, до якого я ходив на індивідуальні заняття — там і навчився грати на акордеоні”, — розповів ювіляр.
З 1995 року почався його трудовий шлях у якості керівника естрадного оркестру Дельжилєрського будинку культури, а у 2002 році він був призначений художнім керівником. З 2012 року пан Михайло став завідувачем цього закладу, який завдяки його натхненній роботі сьогодні є справжнім осередком народної творчості. Саме з моменту початку роботи у будинку культури митець веде відлік своєї творчої діяльності. Він також зазначив, що хоча назву села і було змінено у 2016 році, та за документами будинок культури й досі значиться як Дмитрівський, а не Дельжилєрський.
“Завдяки моїм дітям, які подарували мені скрипку, дружині, яка подарувала панфлейту, мелодіку, губну гармошку та казу (американський народний духовий музичний інструмент), кількість музичних інструментів, на яких я теж розвиваю свої уміння грати, значно зросла. Тепер же я мрію про гайду — болгарський народний інструмент. На жаль, він недешевий і замовити його можна лише в Болгарії, але наразі є певні фінансові труднощі у вирішенні цього питання, та я сподіваюся, що вони скоро владнаються”, — поділився директор будинку культури села Дельжилєр.
За словами Михайла Георгійовича його діяльність — це постійний рух уперед, прагнення зберегти національну культуру та розвивати міжнародні зв’язки.
У 2003 році у складі ансамблю народних інструментів «Стопані» він представляв Україну на міжнародному фестивалі у Республіці Болгарія.
У 2017 році став організатором та учасником Міжнародного фестивалю українсько-польської культури, а в 2018 і 2023 роках — фестивалів українсько-румунської культури.
Його робота неодноразово була відзначена високими нагородами. Так, у 2019 році рішенням Секретаріату творчої спілки «Асоціація діячів естрадного мистецтва України» йому було присвоєно почесне звання «Заслужений артист естрадного мистецтва України» — за значний особистий внесок у розвиток українського естрадного мистецтва та вагомі творчі здобутки.
Постійна участь у культурних програмах, таких як обласна програма «Культура Одещини – 2020–2022», свідчить про його активну позицію в розвитку культурно-просвітницьких проєктів та мистецьких ініціатив.
Серед останніх досягнень митця – організація та участь у фестивалі «Від серця до серця-25», що відбувся у місті Яремче Івано-Франківської області у 2025 році, а також у фестивалях «Юшка-Фест-24» (м. Білгород-Дністровський) та «Art Weekend-24» (м. Одеса), який мав благодійну мету — підтримку Збройних Сил України.
“Важливу роль у розвитку нашого будинку культури відіграє підтримка керівництва громади. Завдяки сприянню голови Татарбунарської міської ради Андрія Петровича Глущенка було пошито нові сценічні костюми — українські та болгарські, закуплено сучасну акустичну систему та акордеон, проведено поточні ремонти будівлі” – розповів ювіляр.
Як зазначив пан Михайло, особливих зусиль для проведення капітального ремонту будівлі будинку культури доклав Трифон Антов, уродженець села Дельжилєр та депутат Одеської обласної ради. Ремонт розпочався у складні часи пандемії і тривав навіть вже під час повномасштабного вторгнення.
“Минулого року завдяки зусиллям директора місцевої агрофірми – ТОВ «Агрофірма “Південна”» Олексія Геннадійовича Логінова, колектив будинку культури мав змогу взяти участь у фестивалі «Bolgrad Wine Fest», де було проведено благодійну акцію на підтримку наших захисників”, – наголосив пан Михайло.
Важливим і дорогим для ювіляра є багаторічна дружба і співпраця з Валерієм Івановичем Цурканом — заслуженим діячем культури України і Польщі, почесним громадянином Білгорода-Дністровського, композитором і музикантом. Їхня творча дружба триває вже понад десять років. Вони неодноразово мали спільні виступи в Польщі, Румунії, Білгороді-Дністровському та Яремчі, які стали прикладом справжнього культурного єднання.
30 років у мистецтві — це шлях натхнення, праці та відданості своїй справі. Сьогодні Дмитрівський будинок культури — це місце, де розвивається творче життя громади: звучить музика, панує доброзичливість і любов до рідного краю. І все це завдяки його керівникові — людині, яка щиро любить свою роботу й вже багато років підтримує культурне життя села.
Інтернет-видання Бессарабії
