Днями в селі Новосільське Ренійської громади вперше відбулося фольклорне свято «Хліб – золото мого роду», присвячене Всесвітньому дню хліба, який відзначався 16 жовтня. Організаторами дійства виступила Новосільська філія КУ «Центр культури і дозвілля» Ренійської міської ради. Глядачі прийшли цього дня у сільський Будинок культури не лише розділити один з одним радість спілкування та подивитися виступи улюблених місцевих артистів, а й згадати, що хліб – це не просто щоденний продукт на нашому столі, а й символ праці, пам’яті та єдності. Про те, як у наш непростий час зі сцени сільського БК говорили та співали про вічні цінності, у матеріалі журналіста інтернет-видання «Махала».
Перші слова ведучих Марини Борня та Олександри Карачебан були звернені до тих, завдяки кому це свято стало можливим: «Давайте поаплодуємо всім тим, кому ми можемо стояти на цій сцені, а ви – у цій залі: Збройним Силам України, службі екстреної допомоги, лікарям, усім, хто наближає нас до перемоги та миру. Дякуємо хлопцям та дівчатам, усім нашим захисникам! Слава Україні! Героям слава!»
Після гімну України було оголошено хвилину мовчання – на згадку про тих, хто віддав життя за майбутнє країни.
«У всьому світі хліб має особливу символічну цінність. Він означає солідарність, здатність дарувати та ділитися. Це універсальний продукт, який є у всіх цивілізаціях. Навіть у третьому тисячолітті хліб супроводжує майже будь-яку трапезу», – продовжили ведучі.
Їхні слова звучали як нагадування: для когось хліб – основа харчування, для інших – рідкісна розкіш, але для всіх він означає так багато, що заслуговує на окреме свято.
«Саме зараз, коли осінь за допомогою працьовитих рук господарів наповнила комори та погреби, коли на столі з’явився свіжий, рум’яний, ароматний хліб, ми вирішили влаштувати це свято – уклін хлібу та натрудженим рукам», – розкрили вони сенс фольклорного свята.
На сцену вийшов народний вокальний ансамбль «Басарабянка» під керівництвом Марини Борня. Солістка Інна Русан прочитала зворушливий вірш про хліб, а потім виконано пісню «Папаруда» – обрядову молдавську пісню закликання дощу. У її продовженні танцювальний ансамбль «Lastarelele» виконав танець із хлібом – як результат всієї виконаної роботи у його вирощуванні.
Дівчата у національних костюмах кружляли по сцені з короваями в руках, а потім спустилися до зали та почали роздавати хліб глядачам. І ця дія була наповнена особливим змістом, тому що для сільських жителів, які виросли на землі, хліб завжди був святинею.
«Як говорить стара приказка, на нашій землі, ораній плугом достатку, жителі завжди дарували один одному хліб із сіллю та побажання сонячних днів. Хліб у хаті та хліб на столі… Хліб – це честь і людяність. Так, з хлібом та сіллю зустрічаються друзі», – говорили ведучі.
Свято зібрало на одній сцені представників різних поколінь. Вокальні ансамблі «Dreams», «Струмочок» та «Little stars», солістів Афанасія Ротару та Інну Русан, юнацький ансамбль «Камертон», танцювальний колектив «Lastarelele» – кожен ніс свою частинку таланту та душі.
«Наш народ завжди зустрічав гостей хлібом-сіллю – символом багатства та гостинності. Спробуй шматочок хліба, і ти стаєш своїм, ти стаєш частиною цього місця, цих людей, які щиро посміхаються», – продовжили ведучі.
Була процитована народна мудрість: білий або темний хліб, з горіхами або без – будь-який хліб хороший. Але найкращий – хліб рідної землі.
Особливо проникливо пролунали рядки про те, що на чужині навіть найсолодша вода з колодязя п’ється насилу, навіть найзеленіша трава здається сухою, а найбіліший хліб втрачає смак. Ці слова відгукнулися в багатьох серцях.
«Ми такі раді, що зуміли зібрати вас сьогодні тут. Адже людині добре поряд із близькими. Відкиньте всі турботи та тягарі, дозвольте душі відпочити. Нехай сьогодні ми перенесемося в інший світ – світліший і спокійніший, де кожен відчує себе щасливим», – звернулися до зали ведучі.
І справді, свято стало перепочинком від тривожних новин, від щоденної напруги. Для гостей свята також були підготовлені фотозони – тематичні композиції із хлібом, а також осіння фотозона з музичним акцентом, яка передала красу та тепло осені.
«Ця неділя наших душ. Чи холодно, чи ллє дощ, чи дме вітер, чи палить сонце – наша людина співає. Від туги, від смутку, від радості, від смутку. Тому що музика – це і є життя», – наголосили вони.
На сцені змінювали один одного виконавці та колективи. Танцювальний номер чергувався із піснею, інструментальна музика – з поезією.
Дівчата з танцювального ансамблю «Lastarelele» представили сюжетний танець із глечиками – яскравий, енергійний, сповнений життя.
Окремим акцентом свята стала пісня про світ «Голуб світу» (Hulubul pacii). Якщо мама ще пече традиційні «голуби», то обов’язково по всій землі настане мир і всі діти повернуться додому. Потім пролунали слова: «Світ – це не забаганка, світ це щось просте, це подарунок для людської душі. Світ з’являється з любові, світ з’являється, коли вибираєш тільки хороше насіння для посіву…»
«У ці дні, які ми всі переживаємо, людині потрібний не лише шматок хліба на столі. Людині треба живити душу. І поки ми, митці, дбатимемо про душу, наша країна матиме майбутнє і віритиме в перемогу», – продовжили ведучі.
Фінальним акордом став виступ народного ансамблю народної молдавської музики «Ізвораш» під керівництвом Афанасія Ротару. Інструменталісти виконали блок народних мелодій.
«Сьогодні ми показали, що хліб – найдорожче, що є у світі. Він вартий людського поту та праці. Хліб – це життя людини, її минуле та майбутнє. Хтось сьогодні співав про кохання, хтось про життя, хтось про мир та щастя, дівчата танцювали. Цей день став яскравим та багатим, оазою спокою серед наших тривог», – підсумували ведучі.
Фото: Марина Борня
Інтернет-видання Бессарабії
