На офіційному відкритті VI Міжнародного етнографічного кінофестивалю «ОКО» відбулася прем’єра авторського фільму «Мертва квітка» генеральної директорки та режисерки Тетяни Станєвої. На заході побувала журналістка видання “Махала”.
Стрічка присвячена рідному селу режисерки – Криничному, яке має свої особливі традиції та побут, що повільно вбиває війна. Шість років тому команда Тетяни відзняла цикл обрядових дійств, включаючи святкування Нового року, Різдва, колядування та щедрування, а також процес виготовлення воскової квітки, як колись робили їх бабусі та прабабусі. Ці квіти дівчата прикріплювали на ковпаки парубкам під час різдвяного хоро, а ті згодом обирали собі наречену.
«Тільки ми це все відзняли – почалася пандемія, потім повномасштабне вторгнення, і ми вже ніколи більше не зібралися у такій кількості, а також за всі ці шість років не мали такої масовості, не відтворювали ці традиції. Декількох з тих людей вже немає в живих, багато людей просто виїхали з села», – розповіла режисерка на обговоренні після закінчення фільму.
Як зазначила Тетяна, ці архівні матеріали ще довго не давали їй спокою, і згодом режисерка вирішила показати, що війна відбирає не тільки цінний людський ресурс, але й вбиває культуру. Тож, друга частина фільму була присвячена переосмисленню сенсів: початок війни, жертви, спустошені будівлі та людські душі. Довга дорога додому, така знайома усім невідомість і розгубленість, а згодом рішучість дій.
В кадрі знову ті самі дівчатка, що робили колись воскові квіти, тільки тепер, приймаючи умови суворої реальності, вони перетоплюють їх на окопні свічки для захисників.
«Також символічною є сцена у кінці фільму, де з’являється воїн – вже дорослий Міша Жеков — той самий хлопчик, який у 2020 році щедрував та сурвакав у архівних кадрах. У цьому епізоді Міша сидить в окопі, вдивляючись у полум’я свічки, що колись була восковою квіткою, — цей образ стає символом змін, втрат і неминучого дорослішання цілого покоління», – пояснює Тетяна.
Фільм викликав бурхливі емоції: під час перегляду були жваві обговорення обрядів, сміх та справжні сльози.
«Цим фільмом я хотіла показати що є дещо, що вмирає тихо і непомітно. Те, що може залишитися лише на оцій плівці. Нематеріальну культурну спадщину, тобто наші традиції, ми губимо через неможливість повторювати перфоманс. І цим фільмом я хотіла показати що саме війна унеможливлює і міняє фокус, трансформує його», – підсумовує режисерка.
У цій стрічці ожили звичаї, які нині опинилися під загрозою зникнення, але саме завдяки таким людям як Тетяна, вони отримують шанс на нове життя. Фільм нагадує: навіть серед руйнувань і втрат традиції залишаються нашою опорою, а культура — це те світло, яке не згасне, поки є кому його берегти.
Закінчився перший день фестивалю стрічкою «Багдадський Мессі» – фільмом, що розповідає історію 11-річного іракського хлопчика Хамуді, який мріяв стати футболістом, але під час теракту втратив ногу. Попри важку травму, він не здається та продовжує виборювати можливість жити своєю мрією і займатися улюбленим спортом.
Нагадуємо, що кінофестиваль ОКО буде проходити в Болграді ще два дні 13-14 вересня. Програму та розклад фільмів знайдете за посиланням.
Інтернет-видання Бессарабії
