Дельта Дунаю — унікальний біосферний заповідник і одна з найвражаючих природних зон Європи — стрімко втрачає свою життєздатність. Те, що раніше називали водним серцем України, сьогодні тихо пересихає. Про це повідомляє Ukrainian Association for the Danube Strategy
Кілійське гирло, що лежить у межах українського кордону, мілкішає, а його численні озера поступово зникають. Ще кілька років тому дослідниця Таня Річардсон називала Втлкове «містом на воді», однак тепер 40 км судноплавних каналів майже непридатні для проходу — вода відступає, замість неї залишається замулений суходіл. Науковці називають це явище «сухоземленням» — процес, коли болота та плавні перетворюються на сухі луки, втрачаючи унікальні біотопи.
Одна з головних причин — каменна дамба в районі Ізмаїльського Чаталу, зведена ще у 1902 році Європейською дунайською комісією. Вона скеровує більшість дунайської води до румунського Сулінського гирла, позбавляючи північну, українську частину дельти життєво необхідного водопостачання. Гідромоніторинг 2012–2014 років показав: Кілія отримує лише половину від свого історичного обсягу води — і ситуація не покращується.
Румунський Сулінський канал, натомість, регулярно поглиблюється з ХІХ століття. Сьогодні він має глибину 7 метрів і спрямовує осадові маси безповоротно у море. Від цього північна частина дельти втрачає мул, необхідний для формування островів, берегів і живлення водойм. Рівень сірководню в пересохлих озерах уздовж дельти — в 2–3 рази перевищує безпечні норми, вбиваючи водну фауну.
У 2023 році Україна, в умовах блокади портів, поглибила канал Бистре, створивши новий експортний маршрут. Це спричинило дипломатичну напругу: Румунія звинуватила Київ у викиді днопоглибленого ґрунту в чутливих екозонах. Міжнародні організації — ЮНЕСКО, МСОП, ICPDR — закликали до прозорого моніторингу та спільного управління.
Та на практиці дельта залишається розділеною. Україна та Румунія керують нею по-різному, без скоординованих дій. Унаслідок цього розмиваються природні зв’язки, а українські екосистеми — як-от озера Маргіта, Узліна, Мерхей — зникають на очах.
На румунській стороні влада демонтувала старі дамби та відновила водотоки, повернувши воді доступ до 1000 га заплав. Результат вражаючий: 77 видів птахів повернулись, а чисельність риби зросла на до 70%. Це також дало поштовх екотуризму: потік туристів зріс на 40%, підкріпивши місцеву економіку.
Цей приклад доводить: відновлення можливе, якщо є політична воля та спільна стратегія.
Інтернет-видання Бессарабії
