1 липня 2025 року науковий світ Молдови, України та Болгарії сколихнула звістка – у Софії помер видатний історик-болгарист Микола Червенков. Миколу Червенкова вважали науковцем, який повернув голос бессарабським болгарам, адже він був болгаристом, педагогом і громадським діячем, який усе своє життя присвятив дослідженню історії болгарської діаспори в Бессарабії, Південно-Східній Європі та балканському регіоні. Про це повідомляє «Махала».
Шлях у світ науки
Микола Червенков народився 2 січня 1948 року в селі Городнє Болградського району. Вже з юності він виявив глибокий інтерес до історії, який привів його до історичного факультету Одеського державного університету. У 1982 році Микола Миколайович захистив кандидатську дисертацію на тему болгарської еміграції в Румунії та її ролі в національно-визвольному русі Болгарії XIX століття, а в 2003 році — докторську дисертацію, присвячену проблемам формування болгарської державності від XVIII до XIX ст..
Протягом понад трьох десятиліть науковець працював в Інституті історії АН Молдови та Інституті міжетнічних досліджень, очолюючи напрям болгаристики. Він також викладав у провідних університетах Молдови, готуючи нове покоління дослідників.
У 2004 році Микола Червенков став першим ректором Тараклійського державного університету ім. Григорія Цамблака — освітнього закладу, що відіграє ключову роль у збереженні болгарської культури в Молдові.
Представники наукової спільноти з сусідніх країн висловили співчуття з приводу смерті науковця в соціальній мережі Facebook, підкреслюючи його неоціненний внесок у розвиток болгаристики, міжкультурного діалогу та збереження історичної пам’яті болгарської діаспори.
Зокрема доктор історичних наук Іван Думініка з Молдови написав наступне: «З глибоким сумом повідомляємо, що сьогодні пішов з життя Микола Миколайович Червенков – видатний учений-болгарист, доктор історичних наук, громадський діяч, викладач, засновник і перший голова Наукового товариства болгаристів Республіки Молдова.
Микола Миколайович присвятив усе своє життя дослідженню та збереженню історичної пам’яті бессарабських болгар. Його ім’я тісно пов’язане із заснуванням Наукового товариства болгаристів Молдови, першим головою якого він був протягом багатьох років, а останнім часом обіймав посаду почесного голови. Під його керівництвом Товариство утвердилось як провідна наукова й культурна установа, що здобула визнання як у Молдові, так і за її межами.
Завдяки його зусиллям організація реалізувала сотні ініціатив – конференції, круглі столи, наукові збірники та книги, присвячені історії та культурі болгар у Молдові та Україні. З особливою увагою Микола Миколайович ставився до краєзнавства і підтримував молодих та місцевих дослідників у вивченні рідних місць – Чийшії, Камчика, Паркан, Кірсового, Вікторівки, Колібабівки, Твардиці, а також Тараклії.
Він є автором і співавтором численних важливих книг з болгаристики, а також монографії про церковну історію рідної Чийшії – результат багаторічної праці й особистої відданості.
Надзвичайно вагомою є його роль у створенні Тараклійського державного університету імені Григорія Цамблака, де він був першим ректором. Там він не лише сформував інституційну структуру, а й особисто викладав, виховуючи нове покоління фахівців у дусі болгарської духовності».
Науковець з Болгарії Галін Георгієв також висловив свої співчуття: «Моє знайомство з істориком, громадським діячем і людиною Миколою Червенковим розпочалося приблизно двадцять років тому — в той час, коли він ще не проживав постійно в Болгарії. Проте він часто приїздив сюди: читав лекції, спілкувався з колегами та друзями. Нас познайомила його землячка Олена Водінчар — моя колега з Національного етнографічного музею в Софії.
Згодом, коли професор Червенков переїхав до Болгарії на постійне проживання, наші зустрічі стали регулярними, ми зблизилися в рамках Товариства зв’язків з бессарабськими та таврійськими болгарами «Родолюбець». У той період, коли він був ректором Тараклійського державного педагогічного університету, у 2009 році, ми разом з Оленою та нашим колегою Валентином Лазаровим провели польове етнографічне дослідження в Молдові за підтримки жителів сучасного міста Тараклія та самого Миколи Червенкова.
Час нашої активної взаємодії збігся з переселенням родини Червенкових до Болгарії — приклад зворотної міграції, яку деякі дослідники трактують як повернення бессарабських болгар до метрополії в останні десятиліття. Для Миколи Червенкова цей переїзд став своєрідним зануренням у родову історію та коріння. Проте передусім це було свідоме прагнення підтримати й зміцнити зв’язки між людьми з Бессарабії та Болгарії. Він особисто, його дім та близькі стали живим мостом для численних візитів, зустрічей, розмов та ініціатив, пов’язаних з долею болгар за кордоном.
Окрім рідного бессарабського краю, проф. Червенков активно працював над налагодженням контактів і з болгарами з далеких куточків світу. Ці прагнення привели його навіть до Бразилії, де він зробив перші професійні кроки у вивченні еміграції бессарабських болгар і гагаузів за океаном».
Співчуття з приводу смерті видатного вченого висловили і на сторінці «Асоціації болгар в Україні»: «З глибоким сумом Асоціація болгар в Україні повідомляє, що 1 липня 2025 року нас покинув наш співвітчизник професор Микола Червенков — визначний учений України, Молдови та Болгарії, засновник Тараклійського державного університету імені Григорія Цамблака.
Він народився у болгарському селі Чійшія Болградського району, в родині нащадків болгарських переселенців. Іще зі студентських років, під керівництвом свого вчителя Костянтина Поглубка, цікавився історією болгарського народу.
Понад 45 років проф. Червенков присвятив науці, завдяки чому став одним із провідних дослідників історії болгарських переселенців в Україні та Молдові, за що був відзначений високих, у тому числі державних, нагород. Ще у 2012 році він отримав відзнаку Асоціації болгар в Україні — «Людина року»».
Інтернет-видання Бессарабії
