10 травня 2021 року UA: Суспільне мовлення представить четверту серію документального серіалу «НАШІ 30» — «Я не зламалась». Фільм про українок, життя яких радикально змінилося на початку 1990-х — із набуттям Україною незалежності, покажуть до Всесвітнього дня матері.

Прем’єра фільму відбудеться 10 травня на регіональних телеканалах Суспільного о 20:00, на UA: ЗАКАРПАТТЯ — о 21:00, а онлайн — 11 травня на ютуб-каналі UA: ПЕРШИЙ о 21:00.


«Я не зламалась» — заснований на особистих історіях жінок, які у часи тотального дефіциту і безгрошів’я були змушені перевинаходити себе, щоб утримувати власні родини. Героїні фільму згадують, як вдавалися до відчайдушних кроків, як-от еміграція або радикальна зміна професії, ризикованих поїздок за кордон чи спроб побудови власного бізнесу, коли правил ще не існувало і все було дозволено.

«На власному досвіді ми вчилися бути незалежними, вільними, сильними», — згадує вінничанка Наталка Доляк, нині акторка й письменниця, яка в останні роки Союзу разом із чоловіком наважилася на еміграцію, втім, невдовзі повернулася на батьківщину, за якою дуже сумувала. Вона розповідає про те, як жилося «ковбасним біженцям» із Союзу — людям, які тікали не від війни, голоду чи катувань, як жителі колишньої Югославії, Іраку, Афганістану чи країн Африки, а які шукали простих магазинів із продуктами і без черг, гарного одягу й життя в охайних будиночках.

Історія Наталки Доляк — це шлях багатьох українців, які, аби емігрувати з СРСР, вигадували неправдоподібні легенди, жили по таборах для біженців і постійно чекали: переїзду, документів або депортації додому.


«Коли йдеться про виживання родини, тобі не до думок про ганьбу», — згадує Світлана Мозгова з Олександрії Кіровоградської області. Режисерка народного аматорського театру Світлана у 1990-ті з бібліотекарки стала «човникаркою» і разом з іншими жінками почала їздити торгувати у сусідні країни, куди можна було потрапити. Її колега по бібліотеці Надія Чуянова також була змушена залишити книжки і йти торгувати на базар, де поряд з нею так само стояли представники української творчої інтелігенції: професори, музиканти, балерини. На початку 1990-х українцям довелося швидко перестати соромитися нової професії «спекулянта» і навчитися відчувати себе справжніми підприємцями й бізнесменами.

«Це були бандитські наїзди. Одна структура наїхала, і треба було шукати іншу структуру, яка б пояснила їм, що так робити не треба. Доводилося вмикати всі важелі, лікті, зуби і дуже серйозно боротися», — згадує одеситка Тетяна Савченко, президентка оргкомітету конкурсу «Міс Україна — Південь».

У 90-ті вона однією з перших почала розвивати модельний бізнес та відкрила власну школу манекенниць в Одесі. Тетяна згадує, як робота моделлю в 1990-ті вчила молодих українок бути впевненими, доглядати за собою, приймати свою жіночність як супересилу, а не слабкість. Після проголошення незалежності України жінкам було не до жіночності, бо забагато було черг, авосьок і радянського сексизму, але випускниці школи Тетяни вже належали до покоління незалежних і сильних українських жінок, на все життя загартованих 1990-ми.

«”Я не зламалась” — це історія про наших мам, у яких в 1990-ті не було ані часу перелаштуватися на нові правила, ані другої спроби в ухваленні самостійних рішень, і ніхто не питав, чи готові вони до цього. Вони не брали участі в історичних процесах народження нового суспільства, а виживали. У них тоді не було змоги рефлексувати щодо ролі жінки у суспільстві чи про відмінність їхнього покоління від радянського. Тому ця рефлексія лишається за нами. Сподіваємося, що цей фільм стане приводом для такої рефлексії. А ще приводом розпитати вашу маму про її життя 1990-ті», — говорить співавторка фільму Анна Єресько.

«Я не зламалась» — четвертий фільм документального серіалу мультимедійного проєкту «НАШІ 30» до річниці незалежності України про історію 1990-х років, розказану самими українцями.

Так, перший документальний фільм проєкту «Чуєш гуркіт касок?» розповідає про шахтарські протести, другий «Екопротести після Чорнобиля. Горів не блок» — про зародження в Україні екологічного руху після чорнобильської катастрофи, третій «Ми вас туди не посилали» — про травми українців після Афганської війни.

Місцеві Суспільні телерадіокомпанії разом із загальнонаціональними телеканалами UA: ПЕРШИЙ та UA: КУЛЬТУРА й каналами Суспільного радіо (UA: Українське радіо, UA: Радіо Промінь, UA: Радіо Культура) входять до мережі найбільшого незалежного медіа в Україні — UA: Суспільне мовлення.