<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>«Справжнє» – історії зникаючих сіл | Спецпроєкт | Махала</title>
	<atom:link href="https://mahala.com.ua/category/proekt/spravzhnie-istorii-znykaiuchykh-sil/feed/" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://mahala.com.ua/category/proekt/spravzhnie-istorii-znykaiuchykh-sil/</link>
	<description>Інтернет-видання</description>
	<lastBuildDate>Wed, 30 Sep 2026 10:58:50 +0000</lastBuildDate>
	<language>uk</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	

<image>
	<url>https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2020/09/logo-1-e1601387012581-150x150.png</url>
	<title>«Справжнє» – історії зникаючих сіл | Спецпроєкт | Махала</title>
	<link>https://mahala.com.ua/category/proekt/spravzhnie-istorii-znykaiuchykh-sil/</link>
	<width>32</width>
	<height>32</height>
</image> 
	<item>
		<title>Історія Задунаївки Болградського району: болгарське село, яке живе традиціями предків (відео)</title>
		<link>https://mahala.com.ua/novyny/istoriia-zadunaivky-bolhradskoho-rayonu-bolharske-selo-iake-zhyve-tradytsiiamy-predkiv-video/</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[Софія Чебан]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 30 Sep 2026 14:00:21 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[«Справжнє» – історії зникаючих сіл]]></category>
		<category><![CDATA[Арцизька громада]]></category>
		<category><![CDATA[Болградський район]]></category>
		<category><![CDATA[Відкриваємо українську Бессарабію]]></category>
		<category><![CDATA[Відкрита громада]]></category>
		<category><![CDATA[Новини]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://mahala.com.ua/?p=130737</guid>

					<description><![CDATA[<p>Перші вісімнадцять родин прийшли у село Задунаївка у 1817 році – освоювати нову, незнайому землю. Офіційно колонізаційні права село отримало у 1822 році. За переказами, що передаються з покоління в покоління, назву Задунаївка село отримало тому, що болгари-переселенці прийшли сюди з-за Дунаю – звідси й Дунарянка, Задунаєво, а згодом – Задунаївка. Сьогодні тут живуть менше [&#8230;]</p>
<p>Запис <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua/novyny/istoriia-zadunaivky-bolhradskoho-rayonu-bolharske-selo-iake-zhyve-tradytsiiamy-predkiv-video/">Історія Задунаївки Болградського району: болгарське село, яке живе традиціями предків (відео)</a> спершу з'явиться на <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua">Махала</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[
<p><strong>Перші вісімнадцять родин прийшли у село Задунаївка у 1817 році – освоювати нову, незнайому землю. Офіційно колонізаційні права село отримало у 1822 році. За переказами, що передаються з покоління в покоління, назву Задунаївка село отримало тому, що болгари-переселенці прийшли сюди з-за Дунаю – звідси й Дунарянка, Задунаєво, а згодом – Задунаївка.</strong></p>



<p>Сьогодні тут живуть менше тисячі людей, а колись населення сягало понад дві тисячі. Молодь їде до міст, у школі, збудованій ще у 1917 році, з кожним роком менше дітей. Але ті, хто залишився, зберігають головне –&nbsp; гостинність, дружелюбність і бажання розвивати рідне село, попри всі труднощі.</p>



<p>Про історію Задунаївки Арцизької громади Болградського району, про болгарські традиції, які тут живуть і донині, — у відео інтернет-видання “Махала”.</p>



<figure class="wp-block-embed"><div class="wp-block-embed__wrapper">
<iframe title="Задунаївка: маленьке, затишне болгарське село на Болградщині" width="640" height="360" src="https://www.youtube.com/embed/0imi1at-sXw?feature=oembed" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture; web-share" referrerpolicy="strict-origin-when-cross-origin" allowfullscreen></iframe>
</div></figure>
<p>Запис <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua/novyny/istoriia-zadunaivky-bolhradskoho-rayonu-bolharske-selo-iake-zhyve-tradytsiiamy-predkiv-video/">Історія Задунаївки Болградського району: болгарське село, яке живе традиціями предків (відео)</a> спершу з'явиться на <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua">Махала</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
		<enclosure url="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2026/09/IMG_3615-1-1024x576.jpeg?v=1790687714" length="" type="image/jpeg"/>	</item>
		<item>
		<title>Як живе та береже традиції невелике село Лощинівка на півдні Одеської області (відео)</title>
		<link>https://mahala.com.ua/hromada/izmailskyy-rayon/yak-zhyve-ta-berezhe-tradytsii-nevelyke-selo-loshchynivka-na-pivdni-odeskoi-oblasti-video/</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[Софія Чебан]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 14 Jul 2026 15:00:00 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[«Справжнє» – історії зникаючих сіл]]></category>
		<category><![CDATA[Відкрита громада]]></category>
		<category><![CDATA[Ізмаїльський район]]></category>
		<category><![CDATA[Новини]]></category>
		<category><![CDATA[Сафʼянівська громада]]></category>
		<category><![CDATA[Суспільство]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://mahala.com.ua/?p=125266</guid>

					<description><![CDATA[<p>Лощинівка — мальовниче село на півдні Одеської області, історія якого бере початок у 1821 році, коли тут оселилися переселенці з Балкан. Поселення виникло на березі річки Кайраклія, що й дало йому першу назву — Кайраклія. У травні 2026 року громада відзначила 205 років від дня заснування села. Понад два століття тут зберігається самобутня бессарабська культура, [&#8230;]</p>
<p>Запис <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua/hromada/izmailskyy-rayon/yak-zhyve-ta-berezhe-tradytsii-nevelyke-selo-loshchynivka-na-pivdni-odeskoi-oblasti-video/">Як живе та береже традиції невелике село Лощинівка на півдні Одеської області (відео)</a> спершу з'явиться на <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua">Махала</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[
<p><strong>Лощинівка — мальовниче село на півдні Одеської області, історія якого бере початок у 1821 році, коли тут оселилися переселенці з Балкан. Поселення виникло на березі річки Кайраклія, що й дало йому першу назву — Кайраклія. У травні 2026 року громада відзначила 205 років від дня заснування села.</strong></p>



<p>Понад два століття тут зберігається самобутня бессарабська культура, болгарська мова і традиції.&nbsp;</p>



<h2 class="has-text-align-center"><strong>Лощинівка: 205 років історії, болгарські корені та життя сьогодні</strong></h2>



<p>Місцевий Будинок культури зведений ще у 1967 році. Глядацька зала розрахована на 340 місць, а сам заклад об&#8217;єднує вокальний і танцювальний колективи. День заснування села тут відзначають на Трійцю. Акомпаніатор закладу Віктор розповів, що культурне життя сьогодні вже не таке жваве, як колись.&nbsp;</p>



<p><em>“Дітей у колективах дуже мало, а посаду директора за сумісництвом обіймає керівник із сусіднього села Каланчак. Разом проводять концерти та репетиції – і тримаються”, </em>– каже він&nbsp;</p>



<p>Будівля потребує серйозного втручання: за десятиліття тут відремонтували покрівлю, провели невеликі косметичні роботи та оновили куліси.</p>



<p>У селі проживає близько тисячі осіб, більшість із яких – етнічні болгари. Війна не оминула і цей куточок Бессарабії – але люди тут не зупиняються, продовжують жити, допомагати і берегти своє.</p>



<p>Зйомочна група інтернет-видання “Махала” побувала в Лощинівці, щоб на власні очі побачити, як живе село сьогодні – поспілкувалася з місцевими жителями, відчула атмосферу цього куточка Ізмаїльського району і розповідає про це у відео. </p>



<figure class="wp-block-embed"><div class="wp-block-embed__wrapper">
<iframe loading="lazy" title="Як живе та береже традиції невелике село Лощинівка на півдні Одеської області" width="640" height="360" src="https://www.youtube.com/embed/L1oNtKxZx5M?start=1&#038;feature=oembed" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture; web-share" referrerpolicy="strict-origin-when-cross-origin" allowfullscreen></iframe>
</div></figure>
<p>Запис <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua/hromada/izmailskyy-rayon/yak-zhyve-ta-berezhe-tradytsii-nevelyke-selo-loshchynivka-na-pivdni-odeskoi-oblasti-video/">Як живе та береже традиції невелике село Лощинівка на півдні Одеської області (відео)</a> спершу з'явиться на <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua">Махала</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
		<enclosure url="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2026/07/IMG_9944-1024x576.jpg?v=1784034236" length="" type="image/jpeg"/>	</item>
		<item>
		<title>Село Долинське Ренійської громади: історія від давнього Анадолу до сучасності (відео)</title>
		<link>https://mahala.com.ua/novyny/selo-dolynske-reniyskoi-hromady-istoriia-vid-davnoho-anadolu-do-suchasnosti-video/</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[Софія Чебан]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 28 May 2026 11:23:00 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[«Справжнє» – історії зникаючих сіл]]></category>
		<category><![CDATA[Відкрита громада]]></category>
		<category><![CDATA[Ізмаїльський район]]></category>
		<category><![CDATA[Культура]]></category>
		<category><![CDATA[Новини]]></category>
		<category><![CDATA[Ренійська громада]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://mahala.com.ua/?p=122212</guid>

					<description><![CDATA[<p>Село Долинське – один із найстаріших населених пунктів Ренійської громади Ізмаїльського району. На його території та в околицях виявлено залишки десяти поселень епохи пізньої бронзи (кінець ІІ тисячоліття до н. е.), вісім із них датуються першими віками нашої ери зі слов&#8217;янами Черняхівської культури, а два поселення належать до часів Київської Русі (ІХ–Х ст.). В унікальному [&#8230;]</p>
<p>Запис <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua/novyny/selo-dolynske-reniyskoi-hromady-istoriia-vid-davnoho-anadolu-do-suchasnosti-video/">Село Долинське Ренійської громади: історія від давнього Анадолу до сучасності (відео)</a> спершу з'явиться на <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua">Махала</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[
<p><strong>Село Долинське – один із найстаріших населених пунктів Ренійської громади Ізмаїльського району. На його території та в околицях виявлено залишки десяти поселень епохи пізньої бронзи (кінець ІІ тисячоліття до н. е.), вісім із них датуються першими віками нашої ери зі слов&#8217;янами Черняхівської культури, а два поселення належать до часів Київської Русі (ІХ–Х ст.). В унікальному селі побувала журналістка інтернет-видання “Махала”.</strong></p>



<p>Офіційною датою заснування села вважається 1791 рік. Саме тоді, за даними румунських архівних документів та статистичного довідника 1904 року, на місці маєтку турецького землевласника з Анатолії виникло поселення під назвою Анадол.</p>



<p>Версій походження назви «Анадол» кілька. Бессарабський письменник, протоієрей Михайло Чакир писав:<em> “Анадол – колишнє турецьке село. Після еміграції турків тут залишилися жити болгари та молдовани, які складають рівні частини мешканців”.&nbsp;</em></p>



<p>За розповідями старожилів, назва походить від болгарського слова «на долу» – тобто «у долині». У 1819 році сюди прибули болгарські колоністи.</p>



<p>Згодом село поділилося на чотири частини: Бужор, Циглина, Бажень і Макриш. Болгари заселили північну частину, молдовани – південну. Основне заняття жителів – землеробство.</p>



<h2 class="has-text-align-center">Скарб давніх греків</h2>



<p>23 січня 1895 року на території села було знайдено унікальний Анадольський скарб – давньогрецькі золоті монети-статери ІІ–ІV ст. до н. е. Їх випадково виявили селяни Микита Сасі, його син Савва, Захарій Черняну та Микита Куку. Близько 2000 монет із цього скарбу нині зберігаються в Ермітажі, Одеському археологічному музеї, Нью-Йоркському музеї та приватних колекціях.</p>



<p>У 1903 році село відвідав видатний український письменник Михайло Коцюбинський – як член комісії з боротьби з філоксерою.</p>



<figure class="wp-block-image size-large"><img decoding="async" loading="lazy" width="1024" height="576" src="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2026/05/2026-05-28-13.12.55-1024x576.jpg?v=1779963181" alt="" class="wp-image-122214" srcset="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2026/05/2026-05-28-13.12.55-1024x576.jpg?v=1779963181 1024w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2026/05/2026-05-28-13.12.55-300x169.jpg?v=1779963181 300w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2026/05/2026-05-28-13.12.55-768x432.jpg?v=1779963181 768w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2026/05/2026-05-28-13.12.55.jpg?v=1779963181 1280w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /></figure>



<h2 class="has-text-align-center">Культура та освіта</h2>



<p>У 1966 році було відкрито Будинок культури – нині культурний осередок усього села. Тут працюють фольклорні колективи під керівництвом Катерини Іллівни Лунгу. Гордістю Долинського став фольклорний ансамбль “Бземзлунца”, заснований у 2008 році та удостоєний звання «народний» у грудні 2019 року.</p>



<p>На першому поверсі Будинку культури розміщено етнографічну кімнату “Каса маре” – своєрідний сільський музей молдавської культури, створений у 1993 році. Тут зберігаються старовинні предмети домашнього вжитку: глечики, лампи, ручна прялка, гребінь (дарак), рушники з вишивкою, домоткані килими. Кожен експонат – частина душі односельців.</p>



<p>У 1971 році в селі відкрився Долинський філіал Ренійської дитячої школи мистецтв. Сьогодні тут працює Іван Строя, який вчить дітей музиці на гитарі, акордеоні і флейті. </p>



<h2 class="has-text-align-center">Школа та медицина</h2>



<p>Семирічна школа відкрилася у 1946 році, перший випуск відбувся у 1954-му. У 1966 році заклали фундамент нового будинку школи – вже наступного року вона стала середньою. Сьогодні тут навчаються 155 учнів.</p>



<p>У селі також є амбулаторія загальної практики сімейної медицини – одна з найкращих у районі, дитячий садок «Ромашка» та сучасний спортивний зал, обладнаний тренажерами.</p>



<p><em><strong>Більше про життя у селі Долинське дивіться у відео</strong></em></p>



<figure class="wp-block-embed"><div class="wp-block-embed__wrapper">
<iframe loading="lazy" title="Золото греків та &quot;Каса маре&quot;: чим вражає село Долинське на Одещині" width="640" height="360" src="https://www.youtube.com/embed/Zhq28nN9qZg?feature=oembed" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture; web-share" referrerpolicy="strict-origin-when-cross-origin" allowfullscreen></iframe>
</div></figure>
<p>Запис <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua/novyny/selo-dolynske-reniyskoi-hromady-istoriia-vid-davnoho-anadolu-do-suchasnosti-video/">Село Долинське Ренійської громади: історія від давнього Анадолу до сучасності (відео)</a> спершу з'явиться на <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua">Махала</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
		<enclosure url="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2026/05/2026-05-28-13.12.55-1024x576.jpg?v=1779963181" length="" type="image/jpeg"/>	</item>
		<item>
		<title>Нові Трояни: як живе болгарське село на Одещині (відео)</title>
		<link>https://mahala.com.ua/novyny/novi-troiany-iak-zhyve-bolharske-selo-na-odeshchyni-video/</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[Софія Чебан]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 01 Apr 2026 13:48:00 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[«Справжнє» – історії зникаючих сіл]]></category>
		<category><![CDATA[Болградський район]]></category>
		<category><![CDATA[Городненська громада]]></category>
		<category><![CDATA[Новини]]></category>
		<category><![CDATA[Суспільство]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://mahala.com.ua/?p=118692</guid>

					<description><![CDATA[<p>Інтернет-видання «Махала» продовжує розповідати про життя сіл Бессарабії – тих місць, про які рідко пишуть, але які складають справжню картину країни. Від Болграда до Нових Троян – понад 40 кілометрів дорогою. За вікном автомобіля – рівний степ, широке небо і тиша, яку рідко почуєш у місті.&#160; Історія Нових Троян сягає початку XIX століття. Село було [&#8230;]</p>
<p>Запис <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua/novyny/novi-troiany-iak-zhyve-bolharske-selo-na-odeshchyni-video/">Нові Трояни: як живе болгарське село на Одещині (відео)</a> спершу з'явиться на <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua">Махала</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[
<p><strong>Інтернет-видання «Махала» продовжує розповідати про життя сіл Бессарабії – тих місць, про які рідко пишуть, але які складають справжню картину країни. Від Болграда до Нових Троян – понад 40 кілометрів дорогою. За вікном автомобіля – рівний степ, широке небо і тиша, яку рідко почуєш у місті.&nbsp;</strong></p>



<p>Історія Нових Троян сягає початку XIX століття. Село було засновано на березі річки Великий Катлабух. Переважна більшість мешканців – болгари. Є, звичайно, і представники інших національностей, але саме болгарська громада формує характер цього місця: його говірку, кухню і свята.</p>



<p>Сьогодні в селі зареєстровано 3 870 мешканців. У 1990-х роках ця цифра перевищувала 4 500 – відтік людей, який торкнувся більшості українських сіл, не оминув і Нові Трояни. Народ тут, як кажуть самі мешканці, чесний, гостинний і працьовитий.&nbsp;</p>



<p>Село живе і розвивається – це помітно навіть за короткий візит. У Нових Троянах є своя пекарня і кафе, працює ліцей, садок та Будинок культури.&nbsp; Два роки тому відкрили нову амбулаторію, де ведуть прийом пацієнтів два лікарі.</p>



<p>Більше про життя у селі розповіли у відео.</p>



<figure class="wp-block-embed"><div class="wp-block-embed__wrapper">
<iframe loading="lazy" title="Нові Трояни: як живе болгарське село на Одещині" width="640" height="360" src="https://www.youtube.com/embed/BOEPn03xZDs?feature=oembed" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture; web-share" referrerpolicy="strict-origin-when-cross-origin" allowfullscreen></iframe>
</div></figure>
<p>Запис <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua/novyny/novi-troiany-iak-zhyve-bolharske-selo-na-odeshchyni-video/">Нові Трояни: як живе болгарське село на Одещині (відео)</a> спершу з'явиться на <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua">Махала</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
		<enclosure url="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2026/04/DSC00011-1024x580.jpg?v=1775034377" length="" type="image/jpeg"/>	</item>
		<item>
		<title>Каракурт – унікальне село трьох народів: як албанці, болгари та гагаузи зберігають спадщину на Одещині (відео)</title>
		<link>https://mahala.com.ua/novyny/karakurt-unikalne-selo-trokh-narodiv-iak-albantsi-bolhary-ta-hahauzy-zberihaiut-spadshchynu-na-odeshchyni-video/</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[Софія Чебан]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 13 Mar 2026 15:07:00 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[«Справжнє» – історії зникаючих сіл]]></category>
		<category><![CDATA[Бессарабія]]></category>
		<category><![CDATA[Відкриваємо українську Бессарабію]]></category>
		<category><![CDATA[Новини]]></category>
		<category><![CDATA[Спецпроєкт]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://mahala.com.ua/?p=117352</guid>

					<description><![CDATA[<p>На півдні Одеської області є село, якому понад двісті років. Воно має тюркську назву, болгарське коріння та єдину в Україні живу албанську говірку. Це – Каракурт. Журналісти інтернет-видання “Махала” дізналися, як живе унікальне село.  За радянських часів село мало назву Жовтневе, і було названо на честь Жовтневого перевороту. Однак у 2016 році воно було перейменовано. [&#8230;]</p>
<p>Запис <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua/novyny/karakurt-unikalne-selo-trokh-narodiv-iak-albantsi-bolhary-ta-hahauzy-zberihaiut-spadshchynu-na-odeshchyni-video/">Каракурт – унікальне село трьох народів: як албанці, болгари та гагаузи зберігають спадщину на Одещині (відео)</a> спершу з'явиться на <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua">Махала</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[
<p><strong>На півдні Одеської області є село, якому понад двісті років. Воно має тюркську назву, болгарське коріння та єдину в Україні живу албанську говірку. Це – Каракурт. Журналісти інтернет-видання “Махала” дізналися, як живе унікальне село. </strong></p>



<figure class="wp-block-embed"><div class="wp-block-embed__wrapper">
<iframe loading="lazy" title="Унікальне село трьох народів: як албанці, болгари та гагаузи зберігають спадщину на Одещині" width="640" height="360" src="https://www.youtube.com/embed/8PtKpfdJAE8?feature=oembed" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture; web-share" referrerpolicy="strict-origin-when-cross-origin" allowfullscreen></iframe>
</div></figure>



<p>За радянських часів село мало назву Жовтневе, і було названо на честь Жовтневого перевороту. Однак у 2016 році воно було перейменовано. Повернення історичної назви – не лише адміністративний акт. Для місцевих жителів &#8211; це питання ідентичності. Навколо слова «Каракурт» досі тривають суперечки: одні вважають, що назва пов&#8217;язана з павуком «Чорна вдова», інші – що йдеться про тюркське словосполучення, яке перекладається як «Чорний вовк».</p>



<h2 class="has-text-align-center"><strong>1811 рік: болгарські переселенці і три громади в одному селі</strong></h2>



<p>Каракурт засновано у 1811 році – цього року селу виповнюється 215 років. Засновниками стали переселенці з Болгарії, але серед них були й етнічні албанці, і гагаузи. З самого початку село поділялося на три частини: албанську (арнаутську), болгарську та гагаузьку.</p>



<p><em>“Цікаво, що на момент заснування понад 75 відсотків мешканців були православними албанцями. Гагаузька частина розташовувалася за річкою Карасулак. Болгарська та арнаутська частини сусідували в центрі, і з часом назви вулиць немов «перемішалися»: сьогодні болгари мешкають на арнаутській вулиці, а нащадки албанців – на болгарській”,</em> – розповіла журналістам Ганна Желяскова, директорка Будинку культури.</p>



<h2 class="has-text-align-center"><strong>Єдине албанське село в Україні — але чому саме тут?</strong></h2>



<p>До повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році на сході Україні існувало кілька сіл з албанським корінням, але сьогодні вони окуповані. Каракурт залишився єдиним вільним селом з албанськомовною спільнотою в Україні.</p>



<p>Предки каракуртських албанців переселилися з Албанії до Болгарії ще кілька поколінь тому, тікаючи від примусової ісламізації. Вони були православними і не хотіли змінювати віру. Коли в Болгарії до влади прийшли комуністи, албанці разом з болгарами та гагаузами рушили далі, на південь сучасної України, де й заснували Каракурт.</p>



<h2 class="has-text-align-center"><strong>Арнаутська говірка: мова, якій понад два століття, зникає</strong></h2>



<p>Каракуртська говірка – унікальний лінгвістичний феномен. Це живий “осколок” давньоалбанської мови, який збережено в замкненій сільській громаді з моменту першого переселення.&nbsp;</p>



<p><em>“Самі мешканці не завжди знали, як називається їхня мова. Бабуся мені завжди говорила, що розмовляє арнаутською мовою”, </em>– каже Наталія Кірчєва, вчителька албанської мови у Каракуртській школі.</p>



<p>Слово «арнаут» – турецьке позначення албанського воїна, мужньої та звитяжної людини. Саме так турки називали тих, хто не скорявся. З часом це слово стало самоназвою Каракуртці кажуть: <em>«Ми говоримо арнаутською»</em>, і не вважають це образою. До слова, діалект дуже відрізняється від літературної албанської мови.</p>



<p>Однак, говірка під загрозою. На неї вплинула радянська політика русифікації: батьки свідомо переходили на російську мову, щоб діти краще «соціалізувалися». Розмовляти болгарською, гагаузькою або арнаутською — означало бути з села, нецивілізованим. </p>



<h2 class="has-text-align-center"><strong>Школа та мовна освіта: факультатив замість уроків рідної мови</strong></h2>



<p>У місцевій школі навчаються 164 учні – у змішаному форматі, частина онлайн. Колектив налічує 24 педагогічні працівники та двох сумісників. </p>



<p>Школу збудовано у 1965 році, перший випуск відбувся у 1966-му. Албанську/арнаутську мову тут викладають лише як факультатив: від тридцяти хвилин до однієї години на тиждень. Цього, на думку педагогів, катастрофічно мало.</p>



<p><em>«Чесно скажу – арнаутської мови наші діти не знають. Частина знає болгарську, частина – гагаузьку. Але й дорослі жителі вже не всі розмовляють арнаутською»,</em> – зізнається директорка школи Валентина Попазова. За її оцінкою, через 30 років мова може перестати бути живою і просто зникне.</p>



<h2 class="has-text-align-center"><strong>Двісті років у мирі: феномен міжетнічного співжиття</strong></h2>



<p>Незважаючи на мовні та культурні відмінності, три спільноти Каракурта – албанці, болгари та гагаузи – рідко мали гострі конфлікти. Міжетнічні шлюби стали нормою. </p>



<p><em>«Сказати, що хтось суто албанець чи суто болгарин – вже неможливо», </em>– ділиться Ганна Желяскова, директорка Будинку культури.</p>
<p>Запис <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua/novyny/karakurt-unikalne-selo-trokh-narodiv-iak-albantsi-bolhary-ta-hahauzy-zberihaiut-spadshchynu-na-odeshchyni-video/">Каракурт – унікальне село трьох народів: як албанці, болгари та гагаузи зберігають спадщину на Одещині (відео)</a> спершу з'явиться на <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua">Махала</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
		<enclosure url="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2026/03/DSC00007-1024x580.jpg?v=1773401206" length="" type="image/jpeg"/>	</item>
		<item>
		<title>Як живе гагаузьке село Дмитрівка Городненської громади: традиції, історія та сучасність (відео)</title>
		<link>https://mahala.com.ua/aktualne/yak-zhyve-hahauzke-selo-dmytrivka-horodnenskoi-hromady-tradytsii-istoriia-ta-suchasnist/</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[Софія Чебан]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 25 Jan 2026 17:09:00 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[«Справжнє» – історії зникаючих сіл]]></category>
		<category><![CDATA[Болградський район]]></category>
		<category><![CDATA[Відкриваємо українську Бессарабію]]></category>
		<category><![CDATA[Городненська громада]]></category>
		<category><![CDATA[Культура]]></category>
		<category><![CDATA[Суспільство]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://mahala.com.ua/?p=114553</guid>

					<description><![CDATA[<p>Дмитрівка Городненської громади – гагаузьке село з 205-річною історією на Болградщині. Тут живуть тюркомовні православні гагаузи, які зберігають свою зникаючу мову, традиції та культуру. Історія заснування Дмитром Ватікіоті, спадщина лікаря Миколи Марангоза, робота Будинку культури, місцевої медицини, життя села, де базарний день – справжнє свято для 3,5 тисяч мешканців, про все це ми показуємо і [&#8230;]</p>
<p>Запис <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua/aktualne/yak-zhyve-hahauzke-selo-dmytrivka-horodnenskoi-hromady-tradytsii-istoriia-ta-suchasnist/">Як живе гагаузьке село Дмитрівка Городненської громади: традиції, історія та сучасність (відео)</a> спершу з'явиться на <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua">Махала</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[
<p><strong>Дмитрівка Городненської громади – гагаузьке село з 205-річною історією на Болградщині. Тут живуть тюркомовні православні гагаузи, які зберігають свою зникаючу мову, традиції та культуру. Історія заснування Дмитром Ватікіоті, спадщина лікаря Миколи Марангоза, робота Будинку культури, місцевої медицини, життя села, де базарний день – справжнє свято для 3,5 тисяч мешканців, про все це ми показуємо і розказуємо у новому сюжеті відеопроєкту “Справжнє” від команди Махали.</strong></p>



<p>У 2026 році село відзначатиме 205-ту річницю від заснування. Попри те, що гагаузька мова внесена до переліку зникаючих в Україні, мешканці Дмитрівки продовжують зберігати не тільки мову, а й культурну спадщину свого народу.</p>



<p>Село було засноване капітаном Дмитром Ватікіоті. Гагаузькі поселенці назвали своє село Дмитрівкою на честь благодійника. П&#8217;ять років тому біля Будинку культури встановили пам&#8217;ятник засновнику.</p>



<p>Якщо раніше в селі проживало 5000 людей, а в школі навчалися майже 1200 дітей, то сьогодні тут мешкає трохи більше ніж 3,5 тисячі жителів, а кількість школярів скоротилася до 250 осіб. Багато родин виїхали у великі міста, а за останні роки через повномасштабне вторгнення росії в Україну сім&#8217;ї масово повиїжджали за кордон.</p>



<p>Будинок культури, побудований у 1961 році, і сьогодні продовжує активно працювати. П&#8217;ять років тому в приміщенні зробили капітальний ремонт, закупили обладнання та стільці. Тут діє народний ансамбль «Зюмбюль», два танцювальних та один вокальний колективи, а також театральний гурток. Концерти регулярно збирають по 200–300 глядачів.</p>



<p>Центральна вулиця Дмитрівки названа на честь Миколи Марангоза, який присвятив своє життя медицині в селі. Його ім&#8217;ям також названа сільська лікарня, а пам&#8217;ятник медику встановлено перед амбулаторією. Так жителі віддячують лікарю та бережуть пам&#8217;ять про усі добрі справи Миколи Васильовича.</p>



<p>Для жителів Дмитрівки особливим днем є четвер – базарний день, який селяни називають святом. У цей день збирається майже все село, а люди мають можливість спілкуватися цілими днями.&nbsp;</p>



<p>Більше про життя гагаузького села Бессарабії дивіться у відео.</p>



<figure class="wp-block-embed"><div class="wp-block-embed__wrapper">
<iframe loading="lazy" title="Тут розмовляють зникаючою мовою: справжнє життя гагаузів села Дмитрівка" width="640" height="360" src="https://www.youtube.com/embed/Jpj8vAbdyDo?feature=oembed" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture; web-share" referrerpolicy="strict-origin-when-cross-origin" allowfullscreen></iframe>
</div></figure>
<p>Запис <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua/aktualne/yak-zhyve-hahauzke-selo-dmytrivka-horodnenskoi-hromady-tradytsii-istoriia-ta-suchasnist/">Як живе гагаузьке село Дмитрівка Городненської громади: традиції, історія та сучасність (відео)</a> спершу з'явиться на <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua">Махала</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
		<enclosure url="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2026/01/20260123_154933-1024x575.jpg?v=1769352658" length="" type="image/jpeg"/>	</item>
		<item>
		<title>Хутір Пенчул: історія зниклого поселення Буджацького степу</title>
		<link>https://mahala.com.ua/istoriia-kraiu/khutir-penchul-istoriia-znykloho-poselennia-budzhatskoho-stepu/</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[Оксана Чумак]]></dc:creator>
		<pubDate>Sat, 13 Dec 2025 12:00:00 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[«Справжнє» – історії зникаючих сіл]]></category>
		<category><![CDATA[Арцизька громада]]></category>
		<category><![CDATA[Болградський район]]></category>
		<category><![CDATA[Історія краю]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://mahala.com.ua/?p=111248</guid>

					<description><![CDATA[<p>Хутір Пенчул – малопомітна, але надзвичайно важлива сторінка історії Буджацького степу, що поєднує у собі сліди тюркської присутності, колонізаційні процеси ХІХ століття, економічні підйоми й занепади, а також людську пам’ять, здатну зберігати інформацію про давно зниклі місця. Нині територія хутора прихована під водою, а від колишніх споруд залишилися лише усні спогади. Історія хутора Пенчул є [&#8230;]</p>
<p>Запис <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua/istoriia-kraiu/khutir-penchul-istoriia-znykloho-poselennia-budzhatskoho-stepu/">Хутір Пенчул: історія зниклого поселення Буджацького степу</a> спершу з'явиться на <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua">Махала</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[
<p><strong>Хутір Пенчул – малопомітна, але надзвичайно важлива сторінка історії Буджацького степу, що поєднує у собі сліди тюркської присутності, колонізаційні процеси ХІХ століття, економічні підйоми й занепади, а також людську пам’ять, здатну зберігати інформацію про давно зниклі місця. Нині територія хутора прихована під водою, а від колишніх споруд залишилися лише усні спогади. Історія хутора Пенчул є ключем до осмислення процесів, які формували Південну Бессарабію.&nbsp;</strong></p>



<h2><strong>Що передувало хутору Пенчул</strong></h2>



<p>Буджак упродовж століть був землею кочівників, зокрема ногайців, котрі називали причорноморські степи давньою назвою Хейхат. Для них ця територія була не просто простором для кочування – це був світ їхніх традицій, віри та щоденного життя. Саме тому тут, на межі між Ташликом (нині Кам’янське) і Бургуджи (нині Виноградівкою), залишився великий мусульманський цвинтар XVIII століття – мовчазний азійський пантеон, розкиданий на схилах у вигляді численних каменів-надгробків із півмісяцем. Свого часу могили мусульманських громад ховали небіжчиків без трун, інколи десятками у спільні земляні поховання, що викликало тривогу серед населення XIX століття – через часті епідемії чуми та холери цвинтарі вважали джерелом загрози для здоров’я, а повітря й ґрунт поблизу них вважали “зараженими”. Та попри це, старі некрополі мали важливе історико-культурне значення, яке, на жаль, не завжди брали до уваги у XX столітті. Під час будівництва Дністровсько-Дунайської іригаційної системи радянська влада затопила територію старого цвинтаря, і він безповоротно зник під водою. Так утворилося сучасне озеро, під поверхнею якого захована столітня історія.</p>



<h2 class="has-text-align-center"><strong>Назва походить від прізвища першого власника</strong></h2>



<p>Ймовірно, що місце, де постає хутір Пенчул, було заселене ще задовго до XIX століття, адже у Буджацькому степу люди здавна обирали для поселень території, де була вода. Долина річки Дракул, біля якої згодом існував хутір, найімовірніше служила татарською стоянкою чи невеликим селом. Після створення Бессарабської області у 1818 році та відмежування державних земель у 1824 році ці простори були поділені на великі ділянки по п’ять тисяч десятин під номерами 67 та 68. На них уже тоді існували хутори з тиновими та кам’яними будинками, сараями, вітряним млином і численними колодязями. Назва «Пенчул» походить від прізвища першого власника – місцевого поміщика. Це типово для ранніх фаз колонізаційного процесу, коли нові господарства отримували імена за прізвищами їхніх власників. У середині XIX століття хутір досяг свого найбільшого розквіту: за переписом 1859 року тут налічувалося 40 дворів і 106 жителів, що свідчить про активну економічну діяльність. Вражає також обсяг господарства: у 1870 році на хуторі тримали 271 голову рогатої худоби, а у 1875 році — вже 300; поголів’я овець та кіз сягало понад 1200 штук. Проте вже в 1870-х роках в офіційних документах назва Пенчул зникає й замінюється на «Спіліотівка». Новим власником, ймовірно, був предок А. Є. Спіліоті, який відомий на початку ХХ століття як почесний мировий суддя в Акерманському повіті. Але попри зміну офіційної назви, у народній пам’яті хутір і далі називали Пенчулом.</p>



<h2 class="has-text-align-center"><strong>Ряд причин привели до занепаду хутору в кінці ХІХ ст.</strong></h2>



<p>Поступово почався занепад. За переписом 1875 року кількість будинків скоротилась до 24, хоча населення навіть трохи зросло. Причини занепаду вочевидь пов’язані не лише з діяльністю власників, а радше з економічною ситуацією краю: мобілізацією, господарською кризою та кліматичними труднощами. До початку ХХ століття хутір фактично перестав існувати: у 1908 році тут мешкало лише 4 людини, а колись потужне господарство зводилося до одного двору з 1800 десятинами землі. У 1930-х роках землі колишнього хутора роздавалися окремим мешканцям навколишніх сіл, зокрема Ташлика, про що свідчать перекази.</p>


<div class="wp-block-image">
<figure class="aligncenter size-large"><img decoding="async" loading="lazy" width="1024" height="768" src="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/12/photo_5285427995193576545_y-1024x768.jpg?v=1764680296" alt="" class="wp-image-111334" srcset="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/12/photo_5285427995193576545_y-1024x768.jpg?v=1764680296 1024w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/12/photo_5285427995193576545_y-300x225.jpg?v=1764680296 300w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/12/photo_5285427995193576545_y-768x576.jpg?v=1764680296 768w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/12/photo_5285427995193576545_y.jpg?v=1764680296 1280w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /></figure></div>


<p>Особливо виразним джерелом до історії Пенчула є спогади старожилів. 96-річний Микола Зіновійович Терзі з села Виноградівка у далекому минулому згадував, що в 1925 році на місці хутора ще стояли залишки великого поміщицького будинку з білого черепашнику, без даху, оточеного десятком маленьких бурдеїв, побудованих з хмизу та глини. Трохи нижче розташовувався старий турецький цвинтар із близько сотнею надгробків, які заросли травою. Місце виглядало занедбаним і безлюдним, оточеним деревами й чагарником. За переказами, після затоплення цвинтаря рибалки нібито витягли з води надгробок із півмісяцем. Місцеві легенди зберегли пам’ять про це місце як про «чужу святиню», османський могильник. Проте історія показує, що земля Буджака була перехрестям різних народів, і кожен з них залишив у ній свою частку.</p>



<p>Історію хутора також доповнюють спогади про колодязь із журавлем – високу жердину з каменем-вагою та дерев’яним відром, яке десятиліттями напувало і людей, і худобу. Навколо колодязя стояли кам’яні корита, а земля була пробита глибокими слідами від копит. У першій половині ХХ століття на місці хутора ще стояли кілька глинобитних мазанок з маленькими віконцями, наполовину занурених у землю, – останні свідки людської праці у цій віддаленій частині степу.</p>



<p>Не так давно про Пенчул нагадував лише занедбаний фруктовий сад на схилі та вікові тополі вздовж берега озера – єдині живі свідки історії, приховані під водою. Територія не зберегла інших матеріальних слідів людської діяльності. Хутір як форма поселення мав свої переваги – автономність, свободу господарювання, можливість вести життя у тиші й віддаленості. Але саме ця ізольованість сприяла появі численних легенд і міфів.</p>



<p>Використані джерела:</p>



<ol>
<li>Михайличенко Н. Ф. Селище Ташлик від часу його заснування до сьогодення. — Арциз, 2011 рік.</li>



<li>Статистичний опис Бессарабії власне так званої, або Буджака. Аккерман, 1899 рік.</li>
</ol>
<p>Запис <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua/istoriia-kraiu/khutir-penchul-istoriia-znykloho-poselennia-budzhatskoho-stepu/">Хутір Пенчул: історія зниклого поселення Буджацького степу</a> спершу з'явиться на <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua">Махала</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
		<enclosure url="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/12/photo_5285427995193576545_y-1024x768.jpg?v=1764680296" length="" type="image/jpeg"/>	</item>
		<item>
		<title>Як живе село Оріхівка сьогодні: історія болгарського села Пандаклія та його люди (відео)</title>
		<link>https://mahala.com.ua/aktualne/yak-zhyve-selo-orikhivka-sohodni-istoriia-bolharskoho-sela-pandakliia-ta-yoho-liudy-video/</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[Софія Чебан]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 05 Dec 2025 17:10:00 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[«Справжнє» – історії зникаючих сіл]]></category>
		<category><![CDATA[Бессарабія]]></category>
		<category><![CDATA[Болградський район]]></category>
		<category><![CDATA[Відкриваємо українську Бессарабію]]></category>
		<category><![CDATA[Кубейська громада]]></category>
		<category><![CDATA[Суспільство]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://mahala.com.ua/?p=111535</guid>

					<description><![CDATA[<p>Село Оріхівка Кубейської громади, відоме під назвою Пандаклія, було засноване у 1830 році болгарами-переселенцями, які тікали від турецьких нападів. Назва Пандаклія походить від грецького слова «пандек» — «горіх». І це не випадково: село здавна славилося великою кількістю горіхових насаджень. І сьогодні немає вулиці, де б не ріс хоча б один горіх. До села подивитися на [&#8230;]</p>
<p>Запис <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua/aktualne/yak-zhyve-selo-orikhivka-sohodni-istoriia-bolharskoho-sela-pandakliia-ta-yoho-liudy-video/">Як живе село Оріхівка сьогодні: історія болгарського села Пандаклія та його люди (відео)</a> спершу з'явиться на <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua">Махала</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[
<p><strong>Село Оріхівка Кубейської громади, відоме під назвою Пандаклія, було засноване у 1830 році болгарами-переселенцями, які тікали від турецьких нападів. Назва Пандаклія походить від грецького слова <em>«</em>пандек» — «горіх». І це не випадково: село здавна славилося великою кількістю горіхових насаджень. І сьогодні немає вулиці, де б не ріс хоча б один горіх. До села подивитися на життя оріхівців, у рамках відеопроєкту “Справжнє”, завітали журналісти видання “Махала”.</strong></p>



<p>Першими оселилися у селі Пандаклія п’ять родин — серед них Ілієви, Пейчеви, Станєви, Постол та ще кілька сімей, що стали основою майбутнього поселення. Про це нам розповіла староста села Ірина Волкова.</p>



<p>Також Оріхівка з гордістю згадує ім’я свого найвідомішого уродженця — Олександра Павловича Малинова, прем’єр-міністра Болгарії, який відіграв важливу роль у проголошенні незалежності країни.</p>



<p>“<em>У школі, що має його ім’я, зберігається наукова робота, підготовлена ученицею та вчителем історії, яку представляли навіть на міжнародному рівні. Для мешканців села це — особливий символ шани та гордості”</em>, &#8211; підкреслює староста села.</p>



<p>Попри війну, оріхівці продовжують дбайливо підтримувати свою культурну спадщину. У багатьох родинах і сьогодні вдома розмовляють болгарською мовою.</p>



<p>Більше про те як живе село дивіться у відео.</p>



<figure class="wp-block-embed is-provider-youtube wp-block-embed-youtube"><div class="wp-block-embed__wrapper">
<iframe loading="lazy" title="Як живе село Оріхівка сьогодні: історія болгарського села Пандаклія та його люди" width="640" height="360" src="https://www.youtube.com/embed/K04u87hscCE?start=6&#038;feature=oembed" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture; web-share" referrerpolicy="strict-origin-when-cross-origin" allowfullscreen></iframe>
</div></figure>
<p>Запис <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua/aktualne/yak-zhyve-selo-orikhivka-sohodni-istoriia-bolharskoho-sela-pandakliia-ta-yoho-liudy-video/">Як живе село Оріхівка сьогодні: історія болгарського села Пандаклія та його люди (відео)</a> спершу з'явиться на <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua">Махала</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
		<enclosure url="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/12/DSC00066-2-1-1024x580.jpg?v=1764951290" length="" type="image/jpeg"/>	</item>
		<item>
		<title>Село Нагірне Ренійської громади: реальне життя болгарського села на Одещині (Відео)</title>
		<link>https://mahala.com.ua/aktualne/selo-nahirne-reniyskoi-hromady-realne-zhyttia-bolharskoho-sela-na-odeshchyni-video/</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[Софія Чебан]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 14 Nov 2025 10:00:00 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[«Справжнє» – історії зникаючих сіл]]></category>
		<category><![CDATA[Бессарабія]]></category>
		<category><![CDATA[Ізмаїльський район]]></category>
		<category><![CDATA[Ренійська громада]]></category>
		<category><![CDATA[Суспільство]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://mahala.com.ua/?p=110140</guid>

					<description><![CDATA[<p>Село Нагірне Ренійської громади розташоване на Придунайській рівнині, на березі озера Кагул. Води озера омивають західну частину села, створюючи унікальний ландшафт між степом і озером. До мальовничого та гостинного села у рамках відеопроєкту “Справжнє” навідалися журналісти інтернет-видання “Махала”. Історія Нагірного розпочалася на початку XIX століття. Після російсько-турецьких війн (1768–1812 рр.) землі Північного Причорномор&#8217;я відійшли від [&#8230;]</p>
<p>Запис <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua/aktualne/selo-nahirne-reniyskoi-hromady-realne-zhyttia-bolharskoho-sela-na-odeshchyni-video/">Село Нагірне Ренійської громади: реальне життя болгарського села на Одещині (Відео)</a> спершу з'явиться на <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua">Махала</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[
<p><strong>Село Нагірне Ренійської громади розташоване на Придунайській рівнині, на березі озера Кагул. Води озера омивають західну частину села, створюючи унікальний ландшафт між степом і озером. До мальовничого та гостинного села у рамках відеопроєкту “Справжнє” навідалися журналісти інтернет-видання “Махала”.</strong></p>



<p><a href="https://nagirne.rada.arhiv.org.ua/istoriya-s-nagirne-12-42-50-22-03-2018/">Історія </a>Нагірного розпочалася на початку XIX століття. Після російсько-турецьких війн (1768–1812 рр.) землі Північного Причорномор&#8217;я відійшли від Османської імперії до Російської. Царський уряд роздавав землі переселенцям.</p>



<p>118 сімей із болгарського села Брістак Варненського повіту отримали 6619 гектарів. Кожна родина – по 60 десятин. Новому селу дали назву Карагач.</p>



<p>У 1814 році на кошти парафіян побудували храм Святого Миколая Чудотворця. Церква працює донині — їй уже 211 років.</p>



<figure class="wp-block-image size-large"><img decoding="async" loading="lazy" width="1024" height="763" src="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/11/Znimok-ekrana-2025-11-13-193435-1024x763.jpg?v=1763055553" alt="" class="wp-image-110142" srcset="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/11/Znimok-ekrana-2025-11-13-193435-1024x763.jpg?v=1763055553 1024w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/11/Znimok-ekrana-2025-11-13-193435-300x224.jpg?v=1763055553 300w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/11/Znimok-ekrana-2025-11-13-193435-768x572.jpg?v=1763055553 768w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/11/Znimok-ekrana-2025-11-13-193435.jpg?v=1763055553 1374w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /></figure>



<p>Офіційно в Нагірному прописано 2161 особа. Але, за словами старости села, фактично проживає трохи більше 800 жителів. У національному складі переважають болгари.</p>



<figure class="wp-block-image size-large"><img decoding="async" loading="lazy" width="1024" height="760" src="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/11/unnamed-file-1024x760.jpg?v=1763055659" alt="" class="wp-image-110144" srcset="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/11/unnamed-file-1024x760.jpg?v=1763055659 1024w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/11/unnamed-file-300x223.jpg?v=1763055659 300w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/11/unnamed-file-768x570.jpg?v=1763055659 768w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/11/unnamed-file.jpg?v=1763055659 1280w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /></figure>



<p>Традиційні заняття мешканців — рослинництво, овочівництво, виноградарство, тваринництво, зокрема вівчарство.</p>



<p>У Нагірному працює загальноосвітня школа, де навчаються 124 учні та викладають 18 вчителів, дитячий садок &#8220;Казка&#8221;, сільська лікарська амбулаторія, поштове відділення, аптека, бібліотека. Є комунальне підприємство. Проте Будинок культури не працює.</p>



<p>У школі збирають фольклорний матеріал для книги болгарською мовою. Вшановують національні свята болгар і День села. Усі вулиці й провулки в Нагірному заасфальтовані та освітлені. У кожному дворі є водопровід.</p>



<p>Село вражає теплотою, а люди тут привітні та патріоти свого краю.</p>



<p>Більше про Карангач розповіли у відео.</p>



<figure class="wp-block-embed is-provider-youtube wp-block-embed-youtube"><div class="wp-block-embed__wrapper">
<iframe loading="lazy" title="Село Нагірне Ренійської громади: реальне життя болгарського села на Одещині" width="640" height="360" src="https://www.youtube.com/embed/iVrFPlei85w?feature=oembed" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture; web-share" referrerpolicy="strict-origin-when-cross-origin" allowfullscreen></iframe>
</div></figure>
<p>Запис <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua/aktualne/selo-nahirne-reniyskoi-hromady-realne-zhyttia-bolharskoho-sela-na-odeshchyni-video/">Село Нагірне Ренійської громади: реальне життя болгарського села на Одещині (Відео)</a> спершу з'явиться на <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua">Махала</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
		<enclosure url="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/11/DSC00001-2-1-1024x580.jpg?v=1763055698" length="" type="image/jpeg"/>	</item>
		<item>
		<title>Болгарське село Хасан Батир: як живе село Виноградне Кубейської громади</title>
		<link>https://mahala.com.ua/aktualne/bolharske-selo-khasan-batyr-iak-zhyve-selo-vynohradne-kubeyskoi-hromady/</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[Валерій Гайдаржи]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 08 Aug 2025 09:01:00 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[«Справжнє» – історії зникаючих сіл]]></category>
		<category><![CDATA[Бессарабія]]></category>
		<category><![CDATA[Болградський район]]></category>
		<category><![CDATA[Історія краю]]></category>
		<category><![CDATA[Кубейська громада]]></category>
		<category><![CDATA[Спецпроєкт]]></category>
		<category><![CDATA[Суспільство]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://mahala.com.ua/?p=103821</guid>

					<description><![CDATA[<p>На півдні Одещини розташовано чимало болгарських сіл, де проживають болгари Бессарабії — нащадки переселенців, які понад двісті років тому оселилися на цих землях і зберегли свою мову, традиції та ідентичність. Одне з таких — село Виноградне Кубейської громади. У рамках документального проєкту «Справжнє» команда інтернет-видання «Махала» завітала до цього села, щоб дізнатися, як воно живе [&#8230;]</p>
<p>Запис <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua/aktualne/bolharske-selo-khasan-batyr-iak-zhyve-selo-vynohradne-kubeyskoi-hromady/">Болгарське село Хасан Батир: як живе село Виноградне Кубейської громади</a> спершу з'явиться на <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua">Махала</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[
<p><strong>На півдні Одещини розташовано чимало болгарських сіл, де проживають болгари Бессарабії — нащадки переселенців, які понад двісті років тому оселилися на цих землях і зберегли свою мову, традиції та ідентичність. Одне з таких — село Виноградне Кубейської громади. У рамках документального проєкту «Справжнє» команда інтернет-видання «Махала» завітала до цього села, щоб дізнатися, як воно живе сьогодні. </strong></p>



<figure class="wp-block-image size-large"><img decoding="async" loading="lazy" width="1024" height="575" src="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/435346-1-1024x575.jpg?v=1754635995" alt="" class="wp-image-103822" srcset="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/435346-1-1024x575.jpg?v=1754635995 1024w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/435346-1-300x168.jpg?v=1754635995 300w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/435346-1-768x431.jpg?v=1754635995 768w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/435346-1-1536x862.jpg?v=1754635995 1536w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/435346-1-2048x1150.jpg?v=1754635995 2048w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /></figure>



<figure class="wp-block-image size-large"><img decoding="async" loading="lazy" width="1024" height="582" src="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/34634634-1-1024x582.jpg?v=1754636025" alt="" class="wp-image-103823" srcset="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/34634634-1-1024x582.jpg?v=1754636025 1024w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/34634634-1-300x171.jpg?v=1754636025 300w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/34634634-1-768x437.jpg?v=1754636025 768w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/34634634-1-1536x873.jpg?v=1754636025 1536w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/34634634-1-2048x1164.jpg?v=1754636025 2048w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /></figure>



<p>Під час візиту ми поспілкувалися з місцевими жителями та представниками влади, щоб краще зрозуміти життя села зсередини. Нам також вдалося дізнатися більше про його історію, культурну спадщину та щоденні виклики.</p>



<figure class="wp-block-image size-large"><img decoding="async" loading="lazy" width="1024" height="581" src="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/4645765-1-1024x581.jpg?v=1754636053" alt="" class="wp-image-103824" srcset="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/4645765-1-1024x581.jpg?v=1754636053 1024w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/4645765-1-300x170.jpg?v=1754636053 300w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/4645765-1-768x436.jpg?v=1754636053 768w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/4645765-1-1536x871.jpg?v=1754636053 1536w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/4645765-1-2048x1162.jpg?v=1754636053 2048w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /></figure>



<figure class="wp-block-image size-large"><img decoding="async" loading="lazy" width="1024" height="579" src="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/4353645-1-1024x579.jpg?v=1754636089" alt="" class="wp-image-103825" srcset="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/4353645-1-1024x579.jpg?v=1754636089 1024w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/4353645-1-300x170.jpg?v=1754636089 300w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/4353645-1-768x434.jpg?v=1754636089 768w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/4353645-1-1536x868.jpg?v=1754636089 1536w, https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/4353645-1-2048x1158.jpg?v=1754636089 2048w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /></figure>



<p>«Наше село Виноградне, як і більшість сусідніх, було засноване в 1830-х роках після російсько-<em>турецької війни, коли на ці землі прибули переселенці з Болгарії. Але в 2005 році на території села працювали фахівці з історичного факультету Одеського національного університету. Вони також досліджували архіви в Одесі та Кишиневі й встановили, що насправді село було засноване ще в 1821 році. Першою назвою населеного пункту був Х(Г)асан-Батир. У нашій церкві на одному з дзвонів досі зберігся напис з назвою Гасан-Батир. В багатьох історичних джерелах також згадується саме Хасан-Батир</em>», — розповів староста села Іван Михайлов.</p>



<p>Більше про життя села Виноградне — у нашому відео на YouTube-каналі інтернет-видання «Махала».</p>



<figure class="wp-block-embed is-provider-youtube wp-block-embed-youtube"><div class="wp-block-embed__wrapper">
<iframe loading="lazy" title="Болгарське село Хасан Батир: як живе село Виноградне Кубейської громади" width="640" height="360" src="https://www.youtube.com/embed/j7O7XfxQaWo?feature=oembed" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture; web-share" referrerpolicy="strict-origin-when-cross-origin" allowfullscreen></iframe>
</div></figure>
<p>Запис <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua/aktualne/bolharske-selo-khasan-batyr-iak-zhyve-selo-vynohradne-kubeyskoi-hromady/">Болгарське село Хасан Батир: як живе село Виноградне Кубейської громади</a> спершу з'явиться на <a rel="nofollow" href="https://mahala.com.ua">Махала</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
		<enclosure url="https://mahala.com.ua/wp-content/uploads/2025/08/45645-1-1024x576.jpg?v=1754636182" length="" type="image/jpeg"/>	</item>
	</channel>
</rss>

<!--
Performance optimized by W3 Total Cache. Learn more: https://www.boldgrid.com/w3-total-cache/?utm_source=w3tc&utm_medium=footer_comment&utm_campaign=free_plugin

Page Caching using Disk: Enhanced 
Lazy Loading (feed)

Served from: mahala.com.ua @ 2026-11-22 20:01:07 by W3 Total Cache
-->